Андрій Курданов

Літопис села: частина І (до 1916 року)

Детальний виклад подій з найдавніших часів до початку ХХ ст. знаходиться в книзі “Голос памяті. Історія села Пакуль та його околиць” (1998 р.)

1097 р. – Микола Святоша (? – 1143), син чернігівського князя, одержав у володіння придніпровські землі, з’являються поселення Навози (сучасне Дніпровське) і Пакуль. У 1107 р. став ченцем Києво-Печерського монастиря і дарує землі монастирю.

1527 р. – у реєстрі кордонів Чернігівських земель зазначається: “почон от Покуля речки” ⁴.

1611 р. – “1611. Поляки обманомъ берутъ Черниговъ и сжигаютъ острогъ его. Люде московский, вышовши з Чернигова, рыбу на р. Белоусе ловили, бо придуха была. Ведаючи тое Горностай, региментаръ полского войска, въ Пакуле селе з полскимъ войскомъ зостаючи, фортелемъ въ накрытыхъ возахъ впроваталъ”. Ця перша письмова згадка про село Пакуль вміщена в збірник оповідань та легенд “Скарбниця потребная” Іоаникія Галятовського (? – 1688), виданий в 1676 р.

друга половина ХV11 ст. – 1764 р. – у Пакулі діяла церква св. Луки.

1710 р. – у Пакулі коштом Києво-Печерської лаври побудовано церкву св. Трійці. Внутрішні розписи в церкві зробив Алікій (Галик) – народився близько 1685 р.

Намісник від Києво-Печерської лаври Василь (1784), священики Лев Васильович Грабовський (1784), Афанасій Тарновський (1785), Іван Іванович Донцов (1855 – 1863), Симеон Гаврилович Русанович (1855 – 1857), Іван Андриєвський (1903); дячок Смельницький (1845 – 1846), псаломщик Стефан Семіонів Щербацький (1886 – 1908); церковний староста казенний селянин Степан Гаркуша (1821) ⁵.

1732 р. – з ревізії Чернігівського полку: “Двор попа пакулского Илии Ребенка, дворец монастиря Киево Печерского, двор паламарский Григориева, корчма монастиря Киево Печерского” ⁶.

1755 р. – в архівних документах Києво-Печерської лаври при церкві св. Трійці с. Пакуль згадується дяківська школа. Ця ж школа згадується в Румянцевському опису Лівобережної України 1765 – 1767 рр.

1814 – 1860 рр. – випускник семінарії Василь Грабовський у 1814 р. призначений вчителем Пакульського парафіяльного училища. Згодом у ньому навчали сільських хлопчиків священики Сімеон Васильович Грабовський (1843) та Сімеон Гаврилович Русанович (1855 – 1857). Згадується училище і в 1860 р.

1816 р. – у Пакулі діє хлібозапасний магазин; у 1889 р. “общее число душ облагавшихся хлебным сбором в сельские запасные магазины – 4337” ⁷.

1834 р. – селяни Пакуля вирішили переселитися на кращі землі, зокрема до Бесарабії.

1844 р., 14 січня – “Черниговские губернские ведомости” друкують оголошення: “на отдачу в оброчное содержание следующих статей: рыбная ловли – при селе Пакуле” ⁸.

1847 р. – зі спогадів дійсного статського радника О.Ф. Липського (1824 – 1904), який до 1847 р. навчався у Чернігівській повітовій семінарії: “В нашем курсе из товарищей образовался хорошенький оркестр, это не запрещалось начальством, подчас и у начальства играли. Был и контрабас, и скрипка, и даже кларнет. Регент семинарского хора, товарищ мой, Вишневский отлично играл на скрипке, понимал ноты и устроил такой оркестр. Где по соседству храмовый праздник или именины, оркестр и отправляется покутить. Вот раз, как теперь помню, под Троицу, собирается оркестр в село Пакуль, верст за двадцать от Чернигова, с оркестром еще кое-кто из наших, человек десть, если не больше. В Пакуле был прекрасный священник отец Симеон Грабовский, у него было только две дочери, старшая - брюнетка и не так красива, а младшая – блондинка и слыла красавицей на всю семинарию. Только и толков было о пакульской красавице. Один товарищ мой, Савин, прекрасно играл на гитаре, был по уши влюблен в нее и такой ревнивый был! Другой – Мысловский Мишка, юла, некрасивый малый, небольшого росту, блондин, один из первых учеников, считал ее своей невестой и уверял меня в этом. Этот Мысловский подбил и меня ехать к ним. Кроме этого священника в Пакуле был и другой священник - племянник отца Симеона.

В воскресенье утром и приглянули мы на храмовой праздник в Пакуль. Остановились не у отца Симеона, а у другого священника тут же по соседству. И мы знали, что неприлично нагрянуть к отцу Симеону, так как у него есть невесты и много барышень. У того священника был родной брат, только что окончивший курс семинарии, он был в семинарском хоре первым басом и славен был на весь город. Обедню пропели на славу, с концертом. Обедали у этого младшего священника. Оба священника жили богато, у отца Симеона было даже свое имение, дом прекрасный, зал большой. После обеда отправляемся на бок.

Как живо все это помнится, как будто все это было на этих днях!

Гостей много, шумно и весело, представили и меня, как новичка. Я был разговорчив и скоро познакомился. Заскрипели скрипки, то есть начали строить их. Наконец и веселье. Кадриль удалось мне танцевать с красавицей, но никак не припомню, как мне удалось объясниться с ней, помню только очень хорошо, что в следующем вальсе, в толпе танцующих, мы поцеловались. О, сладок был этот поцелуй! С этого вальса мы уже выискивали уединенное местечко, где бы можно было поцеловаться. Я был в опьянении, водки я никогда не пил и наливок даже не мог пить, но ухаживать за барышнями было для меня величайшим удовольствием, и я в этом был счастлив. Не было случая, чтобы я потерпел фиаско. Так и в этот раз, мой Мысловский, видя поражение, и говорит: “Ну, Липский, я уступаю тебе мою ненаглядную!”.

Два дня прокутили мы здесь, все барышни полюбили меня за умение держать себя, за танцы и как “красавчика”, как называли меня. На третий день Пакульские отправляются верст за десять к родным, с ними едем я и Мысловский. Мысловскому стыдно отставать, мы на одних же лошадях приехали, и не хотелось показать, что он обижен, а я на край света готов был лететь с нею. Два дня с нею в гостях пролетели, как приятный сон, нам даже и не препятствовали быть вдвоем. Я оканчивал уже курс семинарии, значит находили меня достойным женихом. Возвращаемся в семинарию, я под собой земли не слышу” (www. dostovaIov.ru/af3.htmI).

1849 р., 26 травня – “в дачах Пакульских и Нижелокотских градом … побито озимого хлеба на 420 дес., на сумму 1,900 руб.” ⁹.

1852 р. – започатковано Святотроїцький ярмарок. Ярмарок на Трійцю в Пакулі було затверджено у 1869 р., 1906 та 1907 рр. ¹⁰

1853 р. – на сторінках газети “Черниговские губернские ведомости” друкується перший історичний нарис про село Пакуль та місцеву церкву.

1859 р. – у праці М. Домонтовича зазначається, що в Пакульській волості 19 поселень та 12 сільських старост ¹¹.

1872 р. – земське повітове зібрання приймає рішення про відкриття в Пакулі станціонного пункту ¹².

1873 р. – волосний сход в Пакулі вирішив відкрити в селі початкове народне училище і призначив подушний збір 4 копійки з усієї волості. У 1878 р. відкрито земське початкове народне училище. Шкільне приміщеня збудовано в 1903 р. У 1914 р. у школі навчалося 90 хлопчиків та 10 дівчат ¹³.

Земські вчителі: Волобуєв (1885), Веснин (1885 – 1887), Дидевич (1887), Клавдія Іванівна Григоренко (1896), Митрофан Стефанович Свириденко (1898), Радич (1899), Шангина (1900), Русинська (1906), Катерина Гергіївна Лупикина (1909 – 1914) та Антоніна Кузьминічна Остапенко (1909), Марія Миколаївна Даньшина (1911 – 1913). Попечитель школи – земський лікар Г.М. Вербицький (1900)  ¹⁴.

70-ті рр. ХІХ ст. – діють шинки, лавки, власниками яких були євреї.

1880 р. – з метричної книги церкви с. Пакуль дізнаємося, що 19 березня народился близнюки Яків та Мотрона Євдаки, а 20 жовтня – Артемій та Ганна Шульги ¹⁵.

1883 р. – з відомостей про церкву: “Преосвященный в последний раз посетил приход в 1883 году”.

1885 р. – створено Пакульське лісництво. У 1894 р. повітове земське зібрання прийняло рішення про відкриття в с. Пакуль корзиночної майстерні. У 1903 р. на засіданні повітового земського зібрання відзначалось: “Кроме того, г. Клеверс находит целесообразным, для правильного пользования шелюговыми посадками и зарослями в уезде открыть корзиночную мастерскую, с целью научить местное население этому кустарному промыслу. На опыте г. Клеверс убедился, что корзиночная мастерская может принести пользу местному населению в том случае, если при ней имеется интернат для учеников. Для открытия мастерской с интернатом не достаточно 400 р., ассигнованных уездным земским собранием 1901 года. Уездному земству следовало бы из своих средств ассигновать еще 200 р. и, кроме того, ходатайствовать пред губернским собранием о выдаче установленной субсидии, в размере 250 р., и пред отделом сельской экономии и сельско-хозяйственной статистики министерства земледелия о субсидии в 400 р. на наем мастера. Наиболее удобным местом для открытия мастерской было бы с. Пакуль, где имеется в достаточном количестве материал для плетения и где крестьяне относятся к этому делу вполне сочувственно и даже дают бесплатно помещение под мастерскую”. У 1905 р. відкрито корзиночну школу-майстерню (діяла до 1917 р.).

Пакульська лісова дача на рубежі ХІХ – ХХ ст. стала помітним центром лісокультурної справи тодішньої Російської імперії. Тут проводилась виробнича практика студентів Петербурзького лісового інституту.

1 вересня1895 р. в урочищі Ревунів Круг 1-го Остерського лісництва була організована Пакульська нижча лісова школа для підготовки із середовища місцевого населення фахівців-лісників. Нині Пакульська дача розділена: північне урочище відійшло до складу Пакульського лісництва, північна і частина головного – до Ревунівського, решта території – до військового. Також міжколгоспне лісництво і Славутицьке.

Лісничі Пакульського лісництва: Федір Белентьєв (1898), Гаркуша (1920), Петро С. Гороховський (1924), П. Рябцов (1931), Дяченко (1946 – 1950), Приходько (1950 – 1963), А.М.  Сокол (1963 – 1982), В.П. Руденок (з 1982 р.)  ¹⁶.

1885 – 1897 рр. – у Пакулі з хуторами народилася 171 людина, померла – 71; у 1897 р. народилося 149, померло – 84 ¹⁷.

1888 р. – у Пакулі діє фельдшерський пункт. У 1892 р. утворені самостійні фельдшерські дільниці під наглядом Антоновицького та Козлянського земських лікарів. Земськими лікарями працюють: А.О. Проворов (1885), Яковлев (1885 – 1887), Король та Вол (1887), Петро Степанович Субботин (1893), Йосип Вильгельмович Шумський (1897), П.Т. Лук’яненко (1897), Г.М. Вербицький (1898 – 1913), О.П. Гладкова (1913 – 1916), Зорохович Давид-Ілля Берков (1915).

Віспощепієм Пакульської волості працює Томилко (1885) ¹⁸.

1888 – 1891 рр. – протягом трьох років у Пакульській волості відбувається добровільне страхування худоби ¹⁹.

1893 р., січень – з матеріалів сесії Чернігівського губернського земського зібрання: “Казенных дач, где можно было-бы запастись шелюгой, в Черниговской губернии почти нет. Но в Черниговском уезде, возле сел Пакуля и Мньова, такой питомник есть, и отсюда земство, вероятно, могло-бы за дешевую цену приобретать всякие посадки” ²⁰.

1896 р. – у Пакулі 264 господарства ²¹.

1897 р., 5 та 6 червня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “в Пакуле… выпавшим… градом повреждены озимые и яровые хлеба и огородные растения”.

1897 р., 7 серпня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “торги производятся: 10 сентября… в Пакульском волостном правлении на продажу леса из дач 1-го Остерского лесничества”.

1898 – 1899 рр. – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли, що “орденом св. Станислава 3-й степени награжден лесничий 1-го разряда Пакульского лесничества, заведующий низшей лесной школой титулярный советник Федор Белентьев” (1898 р., 10 квітня та 27 вересня). Викладачі школи Єгоров та Миклашевський (1899 р., 14 жовтня).

1898 р., 15 травня – Чернігівський губернатор Є.К. Андрієвський відвідав Пакуль, де оглянув церкву, школу, хлібозапасний магазин, арестанське приміщення, пожежний обоз, волосне правління та волосний суд ²².

1899 – 1914 рр. – срібною медаллю “За усердие” на Станіславській стрічці нагороджений волосний старшина Пакульської волості Віктор Семиразум (1899) та волосний писар Микола Глухенький (1901); завідувач військово-кінною дільницею 12 Пакульської дільниці селянин Яків Мельник нагороджений срібною медаллю на Аннинській стрічці “За усердие” (1907); срібною медаллю “За усердие” нагороджена вчителька Катерина Лупикина (1914) ²³.

1900 р., 13 серпня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “на 18 сентября 1900 г. при Пакульском волостном правлении… назначаются торги, с узаконенною через три дня переторжкою, на продажу старой бани, находящейся в 7 квартале Пакульской дачи в урочище “Ревунов Круг”, Пакульского лесничества, оцененной в 5 руб… подробные сведения о предмете торга и условия продажи можно видеть у местного Пакульского лесничего, живущего в казенном доме, в ур. “Ревунов Круг” Пакульской дачи, около дер. Жидиничи”.

1900 р. – волосний старшина селянин В.Г. Семиразум. Склад волосного суду: голова – селянин І.Н. Репич, судді – селяни Г.К. Бригинець, І.П. Пинчук, В.Г. Чеботар ²⁴.

1901 р. – на лікарню пам’яті російського імператора Олександра ІІІ Пакульським волосним старшиною внесений благодійний внесок 57 копійок (1901 р., 26 січня); на потреби Чернігівського товариства Червонного Хреста надійшли благодійні внески від мешканців с. Пакуль в розмірі 1 крб. 52 коп. (1901 р., 24 лютого); на побудову в м. Чернігові будинка працелюбства від Пакульського волосного старшини внесено 1 крб. 24 коп. (1901 р., 15 березня) ²⁵.

1901 р., 27 жовтня – з повідомлення про Чернігівське повітове земське зібрання: “собрание согласилось с докладом управы, которая предложила открыть эту мастерскую плетения в старом школьном здании, на место которого общество в с. Пакуль устраивает новое. Хотя в настоящее время у общества с. Пакуля не имеется свободного помещения для устройства мастерской, но управа, признав более удобным не откладывать этого дела, предложила открыть таковую временно в наемном помещении, для чего и внести в смету расходов 400 р.”. Однак повітове зібрання затвердило 250 крб. ²⁶

1901 – 1907 рр. – на сторінках губернської газети згадуються: селяни с. Пакуль Прокопій Васильович Саранка (1901 р., 12 січня), Параскева Тарасівна Орлова (1901 р., 9 лютого) та Яків Ворох (1907 р., 27 червня) ²⁷.

1901 р. – з праці Гринченка Б.Д. “Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр.”: “304. Писня про Кармалюка.

– А я люблю оцю писню (про Кармалюка), та в нас йійи не спивають.

– Не вмиють?

– Ни, вмиють, та не можна: вона в нас заклята.

– Як то заклята? Хто йійи закляв?

– Батюшка. То, знаете, у нас из ціею писнею така штука булла. Я сама не знаю, а це вже росказувалы матка й сестра старша. Це не в нашій церкви. У нас церквы нема, а мы ходымо в Смолын. Так це не в Смолынскій церкви було, а в Пакульской. Там, значыть, так стало, шо як правыться служба, так воно й спивае цю писню про Кармалюгу. Батюшка служыть, а воно спивае.

– Та хто ж спивае?

– Я не знаю… Кажуть, шо нечыстый, чы шо. Да так, кажуть, люде страхаються, аж из церквы выходють. Так батюшка объявыв, шо буде його заклынать.

– И заклынав?

– А як же, заклынав. Людей насходылося – и – и багато! И моя сестра старша ходыла.

– Ну як же батюшка заклынав? Сестра чула?

– Шо там вона розбере! Значыть, якось там вычытувалы.

– Шо ж, не стало спиваты?

– Од того дня не стало. Так тепер и не спивають у нас ціеи писни. Батюшка не звелив, – сказав, шо вона заклята.

С. Жеведь Черниговского уезда. М.Н. Гринченко от дивчины в 1899 г.” ²⁸.

1903 р. – повідомляється, що “казною отпущено бесплатно для села Козла из Пакульского казенного питомника 5000 однолетних сеянцев сосны” ²⁹.

1904, 7 березня – відбувся волосний схід з питання про надання допомоги армії у російсько-японській війні. Вирішили “пожертвовать жизнью и средствами на пользу дорогого царя и Отечества” ³⁰.

1904 р. – у Пакулі діє магазин Великина ³¹.

1904 р., 25 травня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “поступило пожертвований на флот от Пакульского волостного схода 250 р.”.

1904 р., 7 вересня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “25 прошлого августа, в 9 часов утра, близ с. Пакуль, в урочище “Остров”, найден убитым крестьянин с. Пакуль Денис Михайлов Цибуля. Преступление это – убийство Цибули совершено крестьянином с. Пакули Исааком Цибулею и Григорием Гаркушею. Дознанием проведенным приставом 3 стана, обнаружено, что найденный убитым крестьянин с. Пакуль Денис Михайлов Цибуля, 45 лет от роду, 25 прошлого августа пошел в урочище “Остров”, отстоящее в 3-х верстах от с. Пакуля, на огород подчистить канаву, куда вслед за ним приехал крестьянин с. Пакуля Исаак Степанов Цибуля, 30 лет, на тот же огород, находившийся между ними в споре и приступил пахать землю, за что между Денисом и Исааком Цибулями произошли ссора и драка; в то время пасынок Исаака Цибули крестьянин с. Пакуля Григорий Исааков Гаркуша, 20 лет от роду, бывший там-же на огороде, выдернул из плетня кол, подбежал и ударил колом по голове Дениса Цибулю который, обливаясь кровью упал на землю и вскоре умер. Виновные в убийстве крестьянина Дениса Цибули крестьяне Исаак Цибуля и Григорий Гаркуша с произведенным дознанием приставом переданы судебному следователю 2 участка Черниговского уезда”.

1906 р., 1 грудня – газета “Черниговское слово” повідомляла: “с. Пакуль. По постановлению Черниговского уездного собрания очередной сессии 1901 г. в с. Пакуль предположено устроить корзиночную учебную мастерскую, для чего и ассигновано 400 р.; кроме того собрание постановило ходатайствовать пред губернским земским собранием и отделом главного управления земледелия и землейстройства об ассигновании на этот предмет по 400 р. В 1905 г. по проекту ученого лесовода Клеверса мастерская была открыта и в нее поступило 10 мальчиков. Для преподавания ремесла приглашен опытный мастер с платой 400 руб. в год, заведование же ею поручено лесному кондуктору г. Подгорному-Минаеву. Обучение ремеслу пошло очень успешно и уже через два месяца в комиссию от земства были представлены образцы работ, которые и были признаны очень удовлетворительными. С успешностью работ рассеялось и недоверие местных жителей, питаемое к новооткрытой мастерской. В этом году желающих отдать в обучение детей было горазд

Андрій Курданов

Літопис села: частина І (1917-1931)

1917 р. – до складу Пакульської волості входять 35 населених пунктів: 6 сіл – Пакуль, Мньов, Ведильці, Кархівка, Копита, Навоз; 3 деревень – Рудня, Малі Осняки, Жидиничі; 26 хуторів – Михнівка, Борисівка, Бумажний Завод (Папірня), Пильня, Новий Завод (Завод), Луговий, Пустинька, Хропатий (Воротець), Локотьківка (Нижні Локотьки), Часнівка (Луговий), Радченків (Конюшин та Такунів), Семенягівка (Семіпажа, Дорожка), Шульгівка, Калитин, Кумівський (Куцівка), Хатилівка, Боровиків, Ліски, Чиківка (Чипівка), Лінея, Попів Круг, Прохорів, Грабівщина, Глядин, Чертьож, Шурутівка. Усього дворів – 2546, мешканців – 18394 ³⁹.

1917 р., 24 березня – “Черниговская земская газета” повідомила: “Губернский комиссар не встретил препятствий к учреждению обществ потребителей … в Пакуле”.

1919 р. – діє трудова чотирирічна школа, яка наприкінці 20 – на початку 30-х рр. стала п’ятирічною ⁴⁰.

1919 р., лютий – на засіданні Пакульського волосного з’їзду сільських комітетів бідноти головою Пакульського волосного комнезаму обраний Роман Іванович Апанасенко (? – 1926). За активне відстоювання нової політики на селі був вбитий і на його честь в с. Кислі Ріпкинського району названо Романове поле і встановлено пам’ятник ⁴¹.

1919 р., 13 лютого – у селах Пакульський волості з’явилися міліціонери ⁴².

1919 р., 27 лютого – делегатом Всеукраїнського з’їзду рад був обраний Шолох з Пакуля ⁴³.

1919 р., лютий – травень – на засіданнях Пакульського волосного виконкому прийнято рішення про виявлення надлишків хліба та його розподіл, а також про розподіл землі у селах волості ⁴⁴.

1919 р., 1 березня – діє Руднянський сільський революційний комітет, організована міліція ⁴⁵.

1919 р., 4 квітня – загін червоноармійців провів мітинг з метою створення в Пакулі комнезаму ⁴⁶.

1919 р., 2 травня – на засіданні Пакульського волосного виконкому ухвалено рішення про реквізицію худоби у куркулів у селах волості ⁴⁷.

1919 р., 14 травня – відбувся Пакульський волосний з’їзд Рад ⁴⁸.

1919 р., 18 травня – на мітингу молоді прийнято рішення про організацію в Пакулі Комуністичної спілки молоді ⁴⁹.

1919 р., 8 червня – “В Пакульской волости происходит борьба между беднотой и кулаками на почве продовольствия. В настоящее время образован продовольственный орган, ранее же продовольствием ведал ревком, который с помощью комитетов бедноты выкачивал хлеб у кулаков. В волости на хлеб введены продовольственные карточки. Хлеба хватит своего не надолго; если не будет помощи, то положение будет критическим” ⁵⁰.

1919 р., 21 грудня – створено Пакульський волосний виконком та виконком Пакульської сільської ради.

Голови Пакульської сільської ради: С.Т. Ломонос (1921), Омелян Денисович Гаркуша (1923 – 1926), Іван Тарасієвич Шлапак (1926), Горидовський (1928), Ілля Якимович Гаркуша (1929), Андрій Антонович Бориско (1931), Прокоф’єв (1931 – 1932), Романенко (1933), Полуян (1933), Покотило (1933), Репіч (1934 – 1935), Полуян (1936), А. Калюжний (1936 – 1937), Козирев (1938), В.С. Гаркуша (1943 – 1945), А.М. Гаркуша (1945), В.Г. Семеняга. (1946), І.П. Постол (1947 – 1950), Г.М. Штих (1950 – 1952, 1955 – 1959), І.Д. Царенок (1952 – 1954), В.М. Бориско (1954 – 1955), І.З. Заводенко (1959 – 1960), М.О. Деркач (1960 – 1963, 1966 – 1984), Ф.І. Цибуля (1963 – 1966), Л.В. Душин (1984 – 1990), М.Г. Ворох (1990 – 1994), В.С. Ковальчук (1994 – 1997), В.Д. Якубець (1997 – 2001), В.М. Цибуля (2002 – 2003), О.В. Тарасенко (2000 – 2005), М.П. Рудник (2005 – 2007) ⁵¹.

1920 р., 5 січня – від Пакульського волосного з’їзду рад направлено вітальну телеграму керівнику держави В.І. Леніну ⁵².

1920 р., 13 січня – з постанови з’їзду рад Пакульської волості: “Ми вирішили всіма силами підтримувати Радянську владу і рішучими суворими заходами боротись з усяким, хто захоче підірвати її авторитет” ⁵³.

1920 р., 20 січня – на зборах селян-незаможників створено Пакульський волосний ревком та надзвичайна слідча комісія. Головою Пакульського волосного ревкому обрано червоноармійця Богунського полку фельдшера І.І. В.-Лютто ⁵⁴.

1920 р., 15 березня – з доповідної записки голови Чернігівської губернської ЧК про політичну ситуацію з 25 лютого по 15 березня: “В уезде развито сильное дезертирство, и у жителей некоторых волостей, как Пакульская, Яновская и другие, имеется много оружия” ⁵⁵.

1920 – 1938 рр. – районні газети “Червоний стяг”, “Колгоспна перемога” та “Колгоспна правда” друкують матеріали про Пакульське лісництво: “Успешно проходила заготовка топлива в Пакульском лесничестве… для поставки дров железным дорогам и некоторым предприятиям” (1920 р, лютий); Пакульський лісничий Гаркуша зробив доповідь про охорону лісів на засіданні Пакульського волостного з’їзду рад (1920 р., 23 березня);  “У кожного лісника певний обхід – 4-6, а то й 8 кварталів, а в кожному кварталі ще й 3-5 доріг” (1928 р., 5 липня); стаття “Лісник за наймита” (1928 р., 21 листопада); про об’їздчика Пакульської ділянки лісництва І.М. Утовка (1929 р., 3 серпня); постанову про заходи щодо боротьби з сосновим шовкопрядом в лісних дачах… Пакульської сільради, яка забороняє випас худоби та розміщення пасік під час опилювання лісів газоотруйними речовинами (1938 р., 12 квітня).

1920 р., 1 травня – з протоколу засідання президії Чернігівського губкому КП(б)У, на якому розглянуто заходи у зв’язку з наступом білополяків: “3. Слушали: об усилении работы в… Пакульской волости… Постановили: командировать в Пакульскую волость … тт. Мазура, Кочевного и Мневца” ⁵⁶.

1920 р., 2 травня – з протоколу засідання президії Чернігівського губкому КП(б)У, на якому розглянуто питання щодо організації контррозвідки в районах наступу поляків: “Постановили: поручить т. Мазуру организовать контрразведку в районе Пакульской и Редьковской волостей, развив ее за Днепр” ⁵⁷.

1920 р., 9 травня – відбувся Пакульський волосний з’їзд Рад ⁵⁸.

1920 р., липень – на засіданні Пакульського волосного з’їзду представників сільських комнезамів обрано волосний комітет незаможних селян ⁵⁹.

1920 р., 8 липня – на засіданні колегії Чернігівського повітової наросвіти затверджується кошторис на облаштування сцени в Пакульському культпроосвіті ⁶⁰.

1920-ті рр. – 1938 рр. – районні газети “Червоний стяг”, “Колгоспна перемога” та “Колгоспна правда” друкують матеріали про культосвітні заклади на селі: у селі діє хата-читальня та районна бібліотека (1923) ⁶¹, при ній працюють гуртки, а у 1927 р. вже згадується сільбуд (сільський будинок), з 1937 р. – колбуд (колгоспний будинок). У 1938 р. з дерев’яних брусів розібраної церкви збудували приміщення клубу. У 1931 р. був відкритий книжковий ларьок. У Пакульському сільбуді встановлено радіоприймач (1927 р., 15 жовтня); завідувач сільбуду Іван Шлопак (1929 р., 2 липня); “Пакульський сельбуд зовсім мало схожій на культурноосвітній заклад. Скрізь бруд, нема ні плякатів, ні газет чи журналів, в сельбуді холоднеча” … “сельбуд досі не почав працювати, сільрада досі не спромоглася відремонтувати й обладнати приміщення сельбуду” (1931 р., 2 грудня); “Понад рік існує в Пакулі книжковий ларьок, а дедалі робота його занепадає більше. Завідувач ларька Каранда тільки даремно платню одержує. Замість продавати літературу, він поскладав її до скрині в себе дома. Радіовстаткування Каранда теж забрав до власної хати. Гуртки у сільбуді с. Пакуль не працюють, керівники гуртків геть незадовільно ставляться до роботи. Все це призводить до цілковитого занепаду культмасової роботи” (1932 р., 28 жовтня); “Пощастило Пакульському сельбудові придбати радіо. Ще 1931 р. колишній голова сільради й секретар партосередку т. Прокоф’єв, купив радіо, витративши на це понад 200 крб. Є на селі багато молоді, раділи селяни з культурної розваги. Та Прокоф’єв радіо встаткував на власній квартирі й слухав його сам з грудня 1931 року, до червня, а тоді переїхав у місто на роботу й радіо забрав. Спробувала пакульська молодь боротися, подавала дописи до стінної газети “За краще життя”, та редактор стінгазети Вергун не схотів вмістити дописа на старшого. Дізнався Прокоф’єв, що пакульчани турбуються про радіо, привіз його на село, але устаткування зіпсоване, слухати радіо пакульчани не мають змоги. Прокоф’єв радіо придбав на державні кошти, а користувався ним тільки він та ще й зіпсував. Пакульчани вимагають, щоб Прокоф’єв потурбувався встаткувати радіо в сельбуді” (1932 р., 20 листопада); “В колгоспному будинку зовсім відсутня будь-яка культурна робота. Будинок запущений, стіни подряпані й в ньому брудно і це все тому, що завідувачів часто міняють. Як призначать завідувача, так він то голові сільради не подобається, то голові колгоспу, а робота від цього не кращає. Хто допоможе налагодити у нас роботу в колбуді?” (1937 р., 17 квітня); у Пакулі побудували гарний колбуд, але колгосп “Вільне життя” не надає допомоги в дрібному ремонті (1937 р., 10 серпня); “У селі Пакуль не працює колбуд тільки тому, що завідувач його Репич бездіяльничає, голова сільради комуніст т. Калюжний не допомогає йому в роботі” (1937 р., 3 жовтня); “Завідувачем призначили Федора Репича, який приступивши до роботи проявив себе – організував у колбуді вистави, часто було кіно. Але Репич скоро заспокоївся і занедбав роботу” (1937 р., 18 листопада); завколбуда Мельник (1938 р., 10 квітня); “З села Пакуль пишуть, що є гарний колбуд в селі, але роботи в ньому не організовано, гуртки не працюють, стінгазета виходить не регулярно, трудящі хочуть бачити кінокартини, але тут кінокартин зовсім не буває лише тому, що голова колгоспу Комок відмовився заключити договір на демонстрування кінокартин. Трудящі села вкрай обурені поведінкою такого керівника колгоспу” (1938 р., 21 серпня).

1920 р., 21 грудня – відбувся третій з’їзд культпрацівників та завідувачів хат-читалень Пакульської волості ⁶².

1921 р. – у січні відбувся волосний з’їзд незаможних селян; у червні неподілік д. Рудня випав град ⁶³.

1921 – 1922 рр. – голови Пакульського волосного виконкому: Петро Дем’янович Шолох (1921 – 1922), Ф. Лазько (1921), Терентій Федорович Гутник та Іван Данилович Гарбуз (1922) ⁶⁴.

1921 р. – голови волосного комнезаму М.П. Носько та К. Нестеренко, голови сількомнезаму Ф.А. Рак та Єфим Прокопович Орел (також у 1924 р.) ⁶⁵.

1922 р., січень – відбувся волосний з’їзд незаможних селян ⁶⁶.

1922 р., 23 лютого – відбувся з’їзд шкільних працівників Пакульської волості ⁶⁷.

1922 р. – визначено місце зберігання продподатку, який надходить з Пакульської волості до м. Чернігів – казарменна дільниця ⁶⁸.

1923 – 1929 рр. – діє Пакульська амбулаторія (1923); газета “Червоний стяг” друкує лист працівників медичної дільниці – лікаря Артемова, лікпома М. Жукоцького та акушерки Хейминець; 12833 хворих відвідали в 1926 р. меддільницю (1927 р., 14 квітня); у селі на кошти окрвиконкому будують лікарню (1928 р., 20 травня); “На Жовтневі свята відкривають лікарню на 25 ліжок з хірургічним відділом та зубним кабінетом. Протягом двох майбутніх років буде збудована інфекційна лікарня на 12 ліжок, дитконсультація, новий будинок амбулаторії. У Пакулі буде 15 осіб вищого та середнього медперсоналу та 15 осіб нижчого, що працюватимуть не тільки як медробітники, але й як суспільники” (1929 р., 11 листопада);

У Пакульській лікарні працювали: Г.А. Каранда (1914 – 1943), лікар Петро Іванович Артинов (1923 – 1926), Василь Омелянович Кот (1926 – 1941), акушерка Фаня Львовна Мерина (1929), фельдшер П. Жукотський та санітарка О. Жукотська (1929).

Дослідник історії медицини на Чернігівщині Г.Ф. Середенко виявила відомості про лікаря П.І. Артинова: закінчив університет за спеціальністю “Внутрішні, шкіряні та венеричні хвороби”. На початку 80-х рр. ХІХ ст. був членом організації “Земля і воля”, за що був висланий в адміністративному порядку в Якутську губернію – м. Срєднєколимськ на 5 років. Згодом служив у Тюменській міській лікарні, на Забайкайллі та Амурській залізниці. До Чернігова повернувся 18 жовтня 1922 р. Призначений завідувачем Пакульської медичної дільниці 9 травня 1923 р.  ⁶⁹

1923 р. – селяни Пакульського району організували меліоративну спілку, яка влітку розпочне роботи по висушуванню боліт. Пакульський райвиконком приймав рішення про позбавлення окремих громадян виборчих прав ⁷⁰.

1923 р., 5 – 16 грудня – у Пакульському районі працювала комісія губернського виконавчого комітету, яка вивчала економічне, політичне та культурне становище населення сіл Пакуль, Ковпита та Навози (сучасне – Дніпровське) за період з 1919 по 1923 рр. Член комісії завгубархівом В.В. Дубровський (1897 – 1966) досліджував культурно-побутове становище ⁷¹.

1924 р., 27 лютого – на засіданні районного комітету незаможніх селян прийнято рішення про відкриття в Пакулі сільського будинку культпросвіти ⁷².

1924 р., 9 квітня – на засіданні райКНС прийнято рішення про відкриття в Пакулі шкірзаводу ⁷³.

1924 р., 8 липня – на загальних зборах комітету незаможніх селян обговорюється питання про соціалістичне змагання та створення спілки по спільному обробітку землі ⁷⁴.

1924 р. – збираються відомості про торфяник неподалік х. Папірня ⁷⁵.

1924 – 1937 рр. – районні газети “Червоний стяг”, “Колгоспна перемога” та “Колгоспна правда” друкують матеріали про Пакульське споживче товариство: головою Пакульського споживчого товариства працює Макар Федорович Деркач (1924 р., жовтень); у Пакулі працює магазин (1926 р., 11 квітня); відбулись збори Пак

Андрій Курданов

Літопис села: частина І

1931 – 1938 рр. – районні газети “Червоний стяг”, “Колгоспна перемога” та “Колгоспна правда” повідомляють, що пакульські колгоспи “Вільне життя” та “Червона Рудня” закінчили сівбу ярих культур на 100 процентів, а “вільну робочу силу колгосп відряджає на допомогу будувати шосейний шлях. Одноосібники закінчили сівбу ранніх культур … та готують землю під гречку і лубин … не довиконали плянове завдання засіву льону…, але… перебільшено плян засіву коноплі” (1931 р., 27 травня); “Колгоспи до 25 червня цілком закінчили перше й друге поління городини та техкультур… відремонтовано всі с.-г.машини та вози” (1931 р., 30 червня); “На засадах соціялістичних методів праці – соцзмагання та ударництва – пакульські колгоспи та одноосібники виконали плян зяблювання на 100 відс.” (1931 р., 29 жовтня); друкується “Список кращіх колгоспів, що допущені на колгоспний зльот 30 жовтня”, в якому згадуються пакульські колгоспи “Вільне Життя” – 5 делегатів, “Червона Рудня” – 2 делегати (1931 р., 29 жовтня); “ганебний стан у догляді коня. Стайні в цих колгоспах кепсько обладновані, коня не доглядають” (1932 р., 23 лютого); “По-бойовому виконавши плян посівкампанії, пакульчани взялися до полоття. Перше полоття льону вже закінчено. Тепер просапують картоплю, полють городні культури, бойовими темпами готуються до сінозбирання та збирання врожаю” (1932 р., 15 червня); “в жодному з п’яти колгоспів культурно-масова робота на полі не проводиться … тільки базікають про … роботу на засіданнях президії сільради та правлінь колгоспів … такий стан … не турбує й голову сільської ради Калюжного, бо він теж на засіданнях часто виголошує солоденькі промови, а справи до кінця не доводить” (1937 р., 27 квітня); стаття про змагання двох колгоспів “Вільне життя” та “Червоний партизан”; у колгоспі “Червоний партизан” відзначилась перша бригада Івана Ріпича, яка застосувала сівбу й оранку по ланках, передові колгоспники – Яків Царенок, І.А. Конюша та М.С. Царенок, стаханівська ланка Ганни Михайлівні Мойсієнко, ланка Г.П. Мойсієнко; у колгоспі “Вільне життя” відзначились бригада № 7 Ю.П. Гаркуші, передові ланкові-стаханівки О.Ю. Каранда та Н.П. Токар, інспектори якості Наум Каранда, Юхим Невкрас та Іван Ващенко, полевод Черниченко (1937 р., 1 травня); “у трьох колгоспах посіву льону нема, але інших культур і озимини теж не прополюють. Тут панує спокій і затишшя, спираються на те, що, мовляв, “ніколи озимини не прополювали” (1937 р., 20 травня); “Чудові ліси, що ростуть біля села Пакуль, передані райлісгоспом колгоспам “Вільне життя” та “15-річчя ЛКСМУ”. Після передачі лісу, нові господарі стали необережно відноситись до збереження його. Ліс не охороняється вартовими й за знищення його ніхто не відповідає. Зараз цей ліс знищують кому тільки не лінь, а правління цих колгоспів жодного порушника не притягнуло до відповідальності. Голова колгоспу “Вільне життя” Бориско навіть ще допомогає порушникам перевозити крадений ліс на базар у Чернігів, надаючи транспорт і тяглову силу” (1937 р., 24 червня); пакульські колгоспи одержали від МТС молотарки, але за ними немає належного технічного нагляду (1937 р., 10 серпня, 19 вересня); у селі Пакулі закінчують польові роботи – викопана картопля, зібраний льон, наближається до завершення зяблева оранка (1937 р., 19 жовтня); пакульські колгоспи в районі увійшли до третьої групи по проведенню контрактації льону (60 кг з гектара) та конопель (волокна 75 кг, средній № 8) (1938 р., 7 травня); у колгоспах “Вільне життя” та “15-річчя ЛКСМУ” не готуються до збирання хліба – машини не відремонтовані, зерносховища не підготовленні, відсутня мішкотара, на пленумі сільради питання про підготовку до жнив не розглядалось (1938 р., 23 червня);

“В нашому колгоспі “Вільне життя” зовсім занедбаний облік трудоднів колгоспникам. Книжки колгоспникам роздали на руки, але яка користь з цього! Ось за червень й за декаду липня до трудкнижок досі не записали пророблений час кожного колгоспника. А через це колгоспники обурені, виходять несвоєчасно прополювати… лани.. А через що так сталося? Відповідь ясна. Голова колгоспу Гаркуша та рахівник Деркач зовсім неуважно ставляться до організації та обліку праці” (1932 р., 13 липня); “В нашому колгоспі… є 3 виробничих бригади. В бригаді № 3 жодного реманенту на посів кампанію не підготовлено, його взяли колгоспники по домівках, а управа, членом якої є й бригадир, жодних заходів не вживає. Він сам – перший безгосподарник… Треба безгосподарників негайно приборкати, примусити працювати, а не зривати посівкампанію” (1932 р., 10 вересня); “колгосп… має закласти різного силосу 54 тонни… недооцінює значення силосу. Як гарного соковитого корму для худоби. Завгосп Дорошок зовсім вороже поставивися до силосування. Управа колгоспу мусить вдарити по руках дорошка, що зриває справу силосування” (1932 р., 23 вересня); “колгосп… має чималі успіхи в роботі, впорався добре з виконанням плянів заготівель – хліба, картоплі, сіна. Але є в колгоспі й неполадки, а все через бездіяльність управи колгоспу та бригадирів. Є в колгоспі 3 бригади, працюють як слід 2, а бригада Вороха Івана, до якої прикріплений член управи Ткач Дмитро, зовсім кепсько працює. З усієї бригади ледве з’являється на роботу 5-10 чоловіка. Реманент, прикріплений до бригади, невідомо де. Ні бригадир Ворох, ні прикріплений член управи Ткач не цікавляться цим. Отже, члени колгоспу – члени бригади Вороха позабирали додому вози, збрую, коні. Коли треба працювати – не в раз збереш потрібний реманент, а це впливає на роботу. Щодо цього й взагалі в колгоспі не гаразд. Організація праці кульгає. Бригадири ввечері призначають колгоспників на роботу та не кажуть, що робити треба буде, а вранці колгоспникам доводиться шукати цієї роботи. Прийде молотити – посилають додому по граблі, косу, кажуть, треба йти косити. Через таке безладдя знижується труддисципліна. Знижується вихід на роботу. Управа колгоспу припускає, що коні беруть колгоспники без дозволу для власних потреб, наприклад, 30 жовтня найкращими кіньми Борщенко Іван їздив на весілля, загнав коні, а управа цього ніби не бачить. Коня взагалі в колгоспі… доглядають недобре, з цього користується куркуль, поширюючи ворожу агітацію проти колективного господарювання” (1932 р., 13 листопада); “артіль… за підрахунком на трудодень має 4,2 кг зерна, 7 кг картоплі, 3 кг сіна, а минулого року на трудодень припадало 1,8 кг зерна, 8 кг картоплі та 3 кг сіна. Наведені дані свідчать, що стан колгоспного виробництва по району значно покращив, рівняючи з минувшим роком, колгоспи організаційно зміцнилися. Досягнення є безперечні, але ще багато є неполадок у колгоспах” (1932 р., 13 листопада); “Колгосп мав збудувати стайню, колодязь, інбар. Стайню почали будувати ще минулого року восени й не закінчили досі. Зерносховища теж ще й досі не збудували, а почали його будувати влітку минулого року з куркульської хати. Те саме і з інваром. Цікаво, коли ж колгосп “Вільне життя” добудує потрібне йому приміщення? Управа колгоспу працює без пляну. Почне щось робити – покине; візьметься за інше – теж покине” (1932 р., 20 листопада); “На хуторі Пильному Пакульської сільради є невеликий колгосп “Вільне життя”. В ньому – одна виробнича бригада. Колгосп добре підготувався до сівби. Засівматеріял зібрано, сівбу 16 га ранніх ярових по культурах колгосп закінчив. Починає садіння картоплі. Тяглова сила в задовільному стані. Норми виробітку на сівбі та оранці колгоспники виконують” (1933 р., 18 квітня); “з вини бригадира Черниченка було злочинно заскиртовано жито: з зовнішнього боку скирти мали задовільний стан, але в середину скирт хтось поклав вогке жито, а хто цей “хтось” Черниченко і не знає, не дивлячись на те, що він відповідальний за скиртування. Внаслідок чого 280 пудів жита зіпсовано і не придатно до споживання” (1933 р., 14 листопада); “Пакуль. Бригадир колгоспу “Вільне життя” Черниченко, по-злочинному віднісся до збереження насіннєвого люпину. Він сам організував розкрадання цього насіння. Ще з осені завіз не молочений люпин до клуні й дозволив молотити його кому не лінь було. Люпин змолотили, солому забрали ті, що молотили, а насіння так і не знає Черниченко де поділось. Правління колгоспу не дотримується статуту артілі, не береже колгоспного майна, а потурає крадіям” (1937 р., 18 березня); до редакції обласної газети “Більшовик” надійшов лист від колгоспників артілі “Вільне життя” про безгосподарність та самоправство членів правління. Редакція звернулась до обласного земельного управління з проханням розслідувати зазначені в листі факти (1937 р., 21 березня); “У пакульському колгоспі “Вільне життя” правління не допомагає стахановцям у роботі. Не враховує помилок минулого року, коли стахановський рух зірвали. Хоча й били себе в груді керівники колгоспу визнаючи свої помилки й обіцяли в 1937 році ширити стахановський рух у колгоспі, але скоро забули про це” (1937 р., 13 квітня); критикується правління колгоспу – бригади не приступили до прополювання льону, колгоспники сьомої бригади зовсім не ходять на роботу (1937 р., 27 травня); правління колгоспу не готується до збирання врожаю – не ремонтуються двигуни та 80 возів, не будуються криті токи та не провадиться дизенфекція в зерносховищі (1937 р., 2 червня); у колгоспі завідувач молочно-товарної ферми Мельник не бореться з розкраданням молока на фермі, “а ще сам допомагає розкрадати…, мало місце розкрадання й під час відвозки молока на сепараторний пункт… зоотехнік Ворох це спостерігає” (1937 р., 5 серпня); у колгоспі ще не розпочинали обмолоту льону і щойно започаткували оранку (1937 р., 10 серпня, 14 серпня); “3 бригада… колгоспу на болоті повинна підготовити площу під посів коноплі в 1938 році. Для цього треба зробити магистральну канаву довжиною 1327 погонних метрів та 1,70 га болота очистити від кустарників” (1937 р., 27 серпня); “Замість боротьби з розкраданням колгоспної власності, керівники колгоспу “Вільне життя” розкрадають колгоспне добро” (1937 р., 3 вересня); обласна газета “Більшовик” повідомляє, що для посіву в колгоспі “Вільне життя” підготували 30 га площі в болотяній місцевості (1937 р.. 21 вересня); “на фермі є 26 телят… виснажені”, правління колгоспу прикриває бездіяльність завідувача фермою Мельника (1937 р., 18 листопада); у колгоспі не проводиться ремонт сільськогосподарського реманенту (1937 р., 26 грудня); критикується бригадир 7-ї бригади Сергій Маркович Каранда (1938 р., 15 лютого); перевиконує норми вивезення гною колгоспник 3-ї бригади Грицько Деркач (1938 р., 3 березня); критикується робота конюхів Петра Пильника та Захара Пильника (1938 р., 18 березня); “Ланкові 7 бригади… колгоспу “Вільне життя” Л. Стародуб та Єфросінія Мельник… не знають закріпленої площі за їх ланками… Польовод колгоспу Іван Гаркуша та бригадир Каранда не допомагають цим ланковим” (1938 р.. 13 квітня); у колгоспі не турбуються про умови роботи бригади трактористів з Ковпитської МТС (1938 р., 8 травня); у колгоспі всі бригади прополюють льон, але 8 бригада (бригадир Ворох) вже приступила до прополювання ярих зернових, тоді як 2 бригада (бригадир Шериштан) прополола тільки половину площі льону (1938 р., 3 червня); у колгоспі повільними темпами сіють гречку та не готуютьсю до збирання врожаю – у 2 бригаді (бригадир Я.Ю. Шерештан) вози не ремонтують; 6 бригада вдруге прополола льон і ячмінь, а також 124 гектари жита – відзначились ланкові Настя Нужняк, Уляна Ходос, Марія Дорошок, Орина Нужняк та М. Токар (1938 р., 10 та 12 червня); у колгоспі мали посіяти 30 га конопель, але правління не турбується про закінчення меліоративних робіт, не допомагає в освоєнні нових земель колгоспу й Ковпитська МТС; завезли мінеральні добрива, зсипали в кучу на полі, і ніхто не турбується за їх збереження (1938 р., 19 та 21 червня); у колгоспі (голова правління Черниченко) не готуються до жнив – необхідно відремонтувати 50 возів, жатку, молотарку “БС – 23” (1938 р., 7 липня); у колгоспі необхідно посіяти 112 га, але грунт не готують, насіння також не готово до посіву, не ремонтуються плуги та сівалки (1938 р., 9 серпня); 4 тракторна бригада Ковпитської МТС у колгоспі не має належних умов для праці (1938 р., 13 серпня); у колгоспі розпочали косовицю гречки, відзначились колгоспники Іван О. Репіч, Кіндрат С. Цибуля, Іван С. Цибуля та Іван З. Стародуб, які замість 0,60 га викошують по 1,12 га – на 185 процентів (1938 р., 13 серпня); у колгоспі збудовано цегельний завод, а правління колгоспу не забезпечує його робочою силою, не розгортає виробництво (1938 р., 6 серпня ); на переробці конопель на волокно добре працювали колгоспнки 6 бригади колгоспу, відзначились Степанида Постол, Надія Токар, які виконували норму на 200 процентів (1938 р., 25 серпня);

матеріали про колгосп “Червоний партизан”: колгосп завершив сівбу ранніх ярих зернових на 100 га, відзначились орачі другої бригади Тимофій Євдокимович Гаркуша та Іван Артемович Токар (1937 р., 23 квітня); ланкова-стахановка Ганна Мойсієнко з колгоспу “Червоний партизан” повідомляє: “з своєю ланкою посіяла льон і посадила картоплю… внесли місцеві добрива, що їх зібрали до початку сівби… до нашого великого свята… ми прибрали вулиці, двори й побілили свої хата… хочу, щоб колгоспниці моєї ланки були всі письменні” (1937 р., 1 травня); О. Гаркуша пише до районної газети про те, що правління колгоспу не допомагає стахановцям (1937 р., 9 травня); колгосп розпочав прополку льону, 10 травня одна бригада прополола 0,72 га (1937 р., 15 травня); на прополюванні зернових відзначились колгоспники стаханівської ланки Ганни Михайлівни Мойсієнко Ганна Панасівна Мойсієнко та Маланка Гречаник, у колгоспі приступили до посіву гречки (1937 р., 25 травня); у колгоспі вдруге пропололи льон, перша бригада Репича розпочала першу шаровку картоплі, ланки Г.М. Мойсієнко та Д. Царенок прошарували по 0,80 га картоплі (1937 р., 8 червня); вартовий майна колгоспу Царенок Терешко не виконує своїх обов’язків (1937 р., 1 вересня); критикується робота завгоспа колгоспу Хоми Стародуба (1937 р., 12 вересня); вартовий у колгоспі не виконує своїх обов’язків, у колгоспі розкрадається картопля (1937 р., 12 листопада); ланкові Наталія Примаченко, Параска Дорошок та Ганна Панасівна Мойсієнко, бригадир першої бригади Іван Репа; критикується робота голови правління Юхима Гаркуші (1938 р., 15 лютого); відзначається робота ланки Наталії Примаченко (1938 р., 20 березня); критикується комірник Іван Черниченко (1938 р., 13 квітня); друга і третя бригади за 3 дні закінчили прополювання льону; відзначились бригадири Євдоким Стародуб та Дмитро Радченко, колгоспники, які виконували денні норми на 100 – 180 проц., Параска Дорошок, Єфросінія Примаченко, Ольга Гаркуша, Ліза Снітко, Наталка Примаченко, Вася Ворох, Ганна Радченко; готуються до шаровки картоплі і збирання хлібів (1938 р., 29 травня); у колгоспі незадовільно організована протипожежна справа – пожежна машина і бочка не справні, начальник пожежної дружини Примаченко (1938 р., 23 липня); у колгоспі ніяк не можуть налагодити роботу молотарки “БДО – 34” (1938 р., 20 серпня);

про колгосп “Вільна Пильня”: “Велика безгосподарність панує в… колгоспі… Голова колгоспу щодня пиячить, а управа крізь пальці дивиться і на пияцтво голови, і на безгосподарність у колгоспі. Реманент колгоспу з загального колгоспного двору розтягають не відомо хто й невідомо куди. Коні блукають без ніякого догляду. Скирти колгоспні не обгорожені, отож худоба обсмикує скирти, псує сіно, затоптуючи більшу частину його, а взимку ж за такого стану не буде чим коней та худобу годувати. Труддисциплина в колгоспі нікудишня. Багато разів призначав завгосп віяти ячмінь, додому колгоспникам наряди носив, але ось Пільник Михаль, Пільник Іван злісно зривають дисципліну, не з’являються на роботу, кілька разів зірвали її. Збори колгоспу майже не відбуваються. Колгоспники лише поміж себе балакають про безгосподарність, а на зборах у вічі горе-керівникам цього казати не мають змоги, бо ті ретельно уникають скликати збори. Про розподіл прибутків управа не дбає. РЗВ варто зазирнути до пакульського колгоспу “Вільна Пильня” та перевірити господарювання управи, дати добре по руках безгосподарникам на чолі з п’яницею головою, викинути геть тих, хто свідомо зриває колективне господарство” (1932 р., 29 листопада); “Колгосп… до зимівлі худоби і не думає готуватись. Коні блукають без пастухів, ніколи не зганяються до стайні. Скирти сіна погнили, а деяка частина залишилася не кошена, частина врожаю як картопля та зерно розкрадається колгоспниками. Був випадок коли везли здавати картоплю і колгоспник вкрав лантух картоплі. Було ще декілька випадків, але управа колгоспу прикриває злодіїв. Не краще справа з реманентом, більшість його розламана, а частину кінської збруї розкрадено. Треба, щоб управа відповіла за таке ставлення до колгоспного майна” (1933 р., 23 листопада); “У пакульському колгоспі “Вільна Пильна” розкрадають колгоспну солому. Ось в ніч на 15 лютого крадіїв Куця Юрка Т. (Мньов) та Ширая Івана Д. (Ковпита) вартовий Музика під час крадіжки соломи затримав на гарячому. На цих крадіїв складено акт, але цей акт лежить у правлінні й досі, його не надіслано до слідчих органів. Колгоспники вимагають негайно передати справу слідчим органам” (1937 р., 27 лютого); “Правління пакульського колгоспу “Вільна Пильня” порушує сталінський Статут сільськогосподарської артілі. В колгоспі бувають крадіжки, але на їх не реагують. Колгоспник Андрій Пильник чимало вибрав з колгоспу лісоматеріалу й правління знає про цей злочин Пильника і ніяких заходів не вжило, щоб покарати крадія колгоспної власності” (1937 р., 18 березня); друкується стаття Нужняка “Інспектори якості не працюють”: “У колгоспі “Вільна Пильня” весняні роботи проходять за низькою якістю. Насіння норми на гектар не висівають, по два рази сіють одну площу. Сівбу проводять вручну. Правління колгоспу на ці неподобства не звертає уваги. На полі не працюють комісії якості і інспектори й це не турбує голову правління Пильника. В цьому колгоспі рідко бувають агрономи, які б звернули увагу на ці недоліки весняних робіт. А старший агроном райземвідділу Тітко та машинно-тракторної станції Ванденко в цьому колгоспі ще не були не разу, як розпочалась сівба” (1937 р., 13 квітня); голова колгоспу Пильник та член правління Маркович у нетверезому стані заважали жінкам з ланки К.Н. Пильник на полі збирати картоплю (1937 р., 8 жовтня);

про колгосп “Червона Рудня”: “по-ударному розпочав полоття. Навколо полоття розгорнуто соцзмагання на перевиконання норм виробки” (1932 р., 23 червня); “Колгосп… вже закінчив цілком полоття техкультур і взявся по-ударному полоти, просаповувати й прошаровувати городину… прополото 8 га городини… односібницьк лани ще досі не очищено від бур’янів (1932 р., 3 липня); “Пакульський колгосп “Червона Рудня”, здав у заготпункт сировину, за що одержав промтовари (підошви, підметки тощо). Але цей товар голова колгоспу Волевач привласнив собі. Під час проведення ревізії, ревізійна комісія це обминула, чим дала можливість наживатися окремим особам за рахунок колгоспу” (1937 р., 27 лютого);

про колгосп “15-річчя ЛКСМУ”: “Одноосібники хуторів: Локотьков, Чиковка та Линея пакульської сільради внаслідок великої масової роботи, що провели комсомольці, виконали річний план хлібопоставки, мобілізації коштів 3 квартала, наближаються до закінчення картоплепоставки. Виконавши обов’язки перед державою, одноосібники ухвалили організувати колгосп до якого вступило вже 25 господарств. Відзначивши велику участь комсомольців в утворенні нового колгоспу, колгоспники ухвалили назвати колгосп імені 15 роковин ВЛКСМ. Старі колгоспи організували насінну допомогу для засіву усуспільненої площі озимини. МЗВ затвердив новий колгосп і вже приступили до роботи. Передова частина молоді – Ломонос Л.М., Семеняга Я.С., Семеняга Г.С., Самойло О.С., Семеняга В.Г. – подали заяви до комсомолу. Виконавши гасло т. Сталіна “одноосібників зробити колгоспниками”, нові колгоспники виконають і другу частину цього гасла “зробити колгосп більшовицьким, а колгоспників заможними” (1933 р., 26 вересня); відзначаються на прополюванні льону колгоспники з ланки Катерини Орел Софія Орел, Палажка Малофій, Улита Михневич та Мотря Малофій (1937 р., 22 травня); “Колгоспники пакульського колгоспу “15-річчя ЛКСМУ” Семеняга З., Малофій М., Семеняга М., Каранда М. крім своєї садиби, яка їм належить, посадили городину на колгоспному лані”. Голова колгоспу Ворох не реагує на порушення колгоспниками статуту сільськогосподарської артілі (1937 р., 5 вересня); “багато кіп гречки стоїть на полі бригади колгоспу “15-річчя ЛКСМУ”, де бригадиром Семеняга З.К., але скиртувати її ще не приступали… щодня коні дає колгоспникам на свої потреби, а скиртування гречки не організовує… голова правлінні Ворох потурає бездіяльності Семеняги” (1937 р., 23 вересня); у колгоспі необхідно підготувати зерносховище до засипки нового насіння (1938 р., 9 липня).

1931 р., 30 червня – районна газета “Червоний стяг” надрукувала статтю “Бойовий рапорт райпартконференції”: “Пакульска сільрада плян додаткової хлібозаготівлі виконала на 125 процентів. Плян моболізації коштів – на 120 процентів. Завдання заготівлі вовни – на 110 процентів”.

1931 р., 29 серпня – районна газета повідомила: “22 серпня відбувся суботник, на якому колгоспники разом з одноосібниками приорювали лубин в одну борозну. Працювали під час суботника 114 плугів. Після роботи відбулися збори. 23 господарства після зборів подали заяви про вступ до колгоспу”.

1931 – 1938 рр. – районні газети “Червоний стяг”, “Колгоспна перемога” та “Колгоспна правда” повідомляють про хід сінозаготівлі: “луки… знаходяться за річкою на далекому віддаленні від села… за допомогою райвиконкому сільрада улаштувала прямо на сіножаті пресовальний пункт, й проводить пресовку сіна” (1931 р., 5 вересня); сільрада та колгоспи виконали завдання сіву та перевиконали план силосування (1931 р., 19 вересня та 21вересня); “колгосп “Вільне життя” почав косовицю. Працює на косовиці бригада з 18 косарів. На косовиці організовано громадське харчування” (1932 р., 10 липня); станом на 15 серпня у Пакулі заготовлено (виконання річного плану) сіна 0 % (1932 р., 20 серпня); “По-бойовому виконав навіть перевиконав пакульський колгосп “Вільне життя” плян контрактації сіна. Продано державі в рахунок сінозаготівлі 105 центнерів сіна, а за пляном треба продати 96 центнери. Приклад ударної боротьби за виконання завдань сінозаготівлі мусять наслідувати всі колгоспи нашого району” (1932 р., 15 листопада); у колгоспі “Червоний партизан” до збиральної закінчили сіяти гречку й підпушування картоплі: “Зараз всі бригади виїхали на луг косити сіно… вже скошено до 100 га лугу. Перед на збиранні веде веде перша бригада. Бригадир цієї бригади Ріпич правильно розтавив людей і цим завоював першість”. Відзначились косарі Митрофан Конюша, Єсип Ріпич (1937 р., 24 червня); колгосп “Червона Рудня” виконав сіноздачу державі. У колгоспі “Вільне життя” із запланованих 935 цнт не здано жодного кілограма сіна (1937 р., 26 червня); у колгоспі “Вільне життя” організували людей на дострокове і якісне збирання сіна; критикується бригадир Юхим Гаркуша (1937 р., 27 червня); у колгоспі “Червоний партизан” закінчено косовицю та збирання сіна на 110 га (1937 р., 4 липня, 9 липня); у колгоспі “Вільне життя” шоста бригада Деркача на косовиці “плентається позаду… бригадир… не керує бригадою… одного й того ж колгоспника посилає на меліоративні роботи й на оранку” (1937 р., 4 липня); у колгоспі “Вільне життя” виконали зобов’язання по здачі сіна державі (1937 р., 14 липня); повідомляється, що в колгоспі “Вільна Пильня” крадуть з лугу сіно (1937 р., 3 серпня); у колгоспі “Червоний партизан” успішно збирають сіно – відзначилась третя бригада Т. Конюші, а також косарі Володимир Гречаник, Наум Марміль, Йосип Ворох; колгосп підготувався до жнив (1938 р., 10 липня); незадовільно здають сіно колгоспи “Вільне життя”, “Вільна Пильня” та “15-річчя ЛКСМУ” (1938 р., 19 липня).

1931 р., 15 вересня – районна газета “Червоний стяг” повідомляє, що в Пакулі відбулось перше виїзне засідання президії райвиконкому – нова форма роботи з активом в окремих селах. На засідання прибули голови сільрад Пакуля, Жидиничів, Мньова, Навозів, Ведильців та Ковпити. Вів засідання голова райвиконкому Козік. Обговорювались питання осінньої посівної кампанії та завдання в справі ліквідації неписьменності.

1931 – 1932 рр. – на Чорну дошку занесена Пакульська сільська рада за невиконання планових завдань по мобілізації коштів (1931 р., 16 липня); поміж сільрад, що не мають 20% колективізації (1931 р., 27 серпня); у Пакулі виконано лише 41 відсоток плану картоплезаготівлі (1931 р., 9 грудня); невиконали і 40 відсотків планів посівної кампанії (1932 р., 24 травня).

1931 – 1932 рр. – на Червону дошку занесена Пакульська сільська рада за перевиконання серпневого плану хлібозаготівлі (1931 р., 5 вересня); сільрада на засадах соцзмагання закінчила осінню сівбу (1931 р., 15 вересня); Пакульська сільрада – передовик на фронті хлібозаготівлі – 82 % річного плану (1931 р., 19 вересня); пакульські колгоспи викона

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІІ

1943 р., 21 вересня – села звільнено від окупантів частинами 211-ої Чернігівської стрілецької дивізії 13-ї армії. Командир одного з підрозділів лейтенант Іван Олексійович Астахов першим увійшов у звільнене село Пакуль. У боях за Пакуль також брала участь 77-а гвардійська Чернігівська дивізія ⁹³.

Під час визволення села загинули М.П. Авдєєв, А.А. Бланданський, І.І. Галка, Є.Д. Дерінг, І.І. Зайцев, П.Т. Кокурашко, В.Е. Куреєв, І.М. Мороз, І.І. Мороз, І.П. Цехмістер, П.Д. Ширай, Т.В. Яцко. На хуторах Локотьків, Лінея та Купчин поховані воїни Радянської Армії, які померлі від ран у військових шпиталях у вересні 1943 р.

З книги-спогадів генерала І.І. Людникова: “200-я стрелковая вела… бои... Передовые части 8-й дивизии полковника Гудзя овладели селом Пакуль. Узнав об этом, мы перевели штаб корпуса в Андреевку” ⁹⁴.

Німці здійснюють бомбардування шляхів що ведуть до Дніпра, а в селі палають хати та гинуть мирні люди.

1944 р. – після 1943 р. пошту в Пакуль доставляли з М.-Коцюбинська, а згодом з с. Ковпита.

1945 р., березень – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю статтю “Про підготовку до сівби”: “Є колгоспи, що не приступили до засипки посівного матеріалу – “Вільне життя” (с. Пакуль)”.

1945 р., 24 березня – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє про районну нараду передовиків сільского господарства зазначається, що колгоспи Пакуля до очистки посівного матеріалу ще не приступали.

1945 р., 3 квітня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю Царенка “Добре доглядає телят”: “В колгоспі “Вільне життя” поставлено на ферму 82 телят. Телятниця Молофій Марія Минівна доглядає 25 телят. Корма для телят вона варить у спеціально виділеній для цього хаті. Годує телят 4 рази на день. Приміщення завжди тримає у чистому стані. На весь період, поки телята підуть на пасовище, ферма в достатній квлькості забезпечена кормами”.

1945 р., 7 квітня – районна газета “Колгоспна правда” надрукувала статтю Кужеля “Вийшли в поле”: “c. Пакуль. Колгосп “Червоний партизан” 31 березня виорав та засіяв ячменем 3,5 га. Найкраще працювали колгоспники Заводенко Дем’ян А., Мойсієнко Панас С., Токар Олександр Л. Бориско, Орач Герус Іван П. з колгоспу “Вільне життя”, що також розпочав польові роботи 31 березня, перевиконав норму виробітку.

1945 р., квітень – вересень – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю Ковальчука “На зустріч Першому травню”: “Колгосп “Червона Рудня” (с. Пакуль), де головою правління т. Стародуб, посіяв більше 20 га. На польових роботах колгоспники використовують своїх корів” (1945 р., 11 квітня); надруковано стаття Кужеля “Озимину боронувати коровами”: “Особистим прикладом мобілізує колгоспників на виконання всіх завдань бригадир другої бригади пакульського колгоспу “Вільне життя” тов. Черниченко Т. ще весною він привчив свою корову на польових роботах і тепер працює на боронуванні озимини. Своїми коровами боронують також бригадир четвертої бригади тов.Гаркуша та колгоспниця третьої бригади Комок Параска. Щоденно вони забороновують по гектару озимини кожний. Колгоспникам району слід взяти приклад з пакульських колгоспників. На боронуванні озимини повинні викорисотвуватись тільки коровами” (1945 р., 5 вересня).

1945 р., 2 травня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю “Відновити телефонний зв’язок”: “В цьому році перед районним відділом зв’язку поставлене завдання – телефонізувати М.-Коцюбинську сільраду та встановити нормальний зв’язок Андріївка – Червоне, Ковпита – Пакуль – Навози”.

1945 – 1962 рр. – на сторінках районної газети “Колгоспний шлях” відзначено трудівників села: надруковано статтю голови колгоспу “Червоний партизан” Бориска “Бажання допомогти скоріше відновити господарство”: “Прийшов час косовиці сіна. Правління колгоспу “Червоний партизан” (с. Пакуль) почало виділяти на цю роботу молодих, фізично здорових колгоспників. Без пропозиції правління колгоспу старики-колгоспники, що мають по 75-80 років, Гаркуша Тимох, Гаркуша Трохим, Дорошок Григорій, Царенок Павло і інші, самі виявили бажання поїхати косити сіно. Ми, старики, повинні замінити своїх синів та онуків, які визволяли нашу землю від німецьких загарбників і добили їх на землі, – заявили вони. На косовиці сіна колгоспники Гаркуша Т., Гаркуша Т., Дорошок Г. та Царенок П. Перевиконують норми виробітку. Вони виконують по 0,50 – 0,60 га” (1945 р., 11 липня); зі статті Царенка “Перевиконують норми”: “29 березня колгосп “Червоний партизан” Пакульської сільради (голова колгоспу т. Бориско) розпочав оранку під ранні зернові. Орачі Дорошок Меланка С., демобілізований Стародуб Євдоким А. та інвалід Вітчизняної війни Конюша Петро М. показали найкращі зразки. Денну норму вони виконують на 140 проц” (1946 р., 2 квітня); зі статті стаття Волевача “Показують приклад в роботі”: “Колгосп “Червона Рудня”, Пакульської сільради, гордиться своїми кращими колгоспниками, які щоденно перевиконують норми виробітку, показують приклад в роботі. Демобілізований воїн тов. Мекшун Іван Григорович щоденно очищає вручну 4-5 тонн зерна. Зараз він працює на косовиці гречки, за день виконує 0,70 га. 17-річний колгоспник тов. Волевач М.І. викосив 7 гектарів сіножаті. “Не було того, щоб молодь відставала”, – говорить він бригадиру. Його слова не розходяться з ділами. Він щоденно виконує з честю доручену роботу. На оранці, на косовиці, на молотьбі тов. Волевач покозує приклад в роботі, завжди перевиконує норми виробітку” (1946 р., 8 вересня); стаття А. Каранди “В поле вийшли літні колгоспники”: “По 60-65 років мають за плечима колгоспники сільськогосподарської артілі “Вільне життя”, села Пакуль, Євсій Петрович Гаркуша, Федор Іванович Вітер, Михайло Іванович Вітер та Федір Гаркуша, але не хочють бути в стороні від колгоспної роботи. Працюючи на збиранні вони виконують денні норми на 120 процентів. Всі ці колгоспники зобов’язалися вивести колгосп в число передових. На сто тридцять процентів виконують денні норми літні колгоспниці на в’язанні ячменю – Софія Михневич та Мотря Михневич” (1947 р., 25 липня); зі статті “Передовики збирання”: “Всіх зусиль доклали колгоспники сільськогосподарської артілі “Вільне життя” (с. Пакуль), щоб в стислі строки зібрати урожай. P кожним днем підвищував денний виробіток косар Степан Панасович Постол, який останній час скошував по три денні норми. Він довів свій денний виробіток до 1,5 гектара в день, або 3 денні норми. По 0,28 гектара зжинала жита колгоспниця Ганна Ничипорівна Цибуля. Високого виробітку домоглися і інші колгоспники” (1947 р., 14 серпня); “В наслідок успішного виконання взятих зобов’язань… злившиця колгоспу “Вільне життя” Тетяна Цехмістер піврічний план молокопоставок від колгоспників свого колгоспу вже на 20 червня виконала на 118 процентів” (1949 р., 23 червня); зі статті П. Якубця “Допомога пристарілих колгоспників”: “Чесно ставяться до виконання своїх обов’язків 72-річний колгоспник сільськогосподарської артілі “Вільне життя” Гаркуша Лука, який працює сторожем на молотильному току. У вільний від роботи час він приймає участь в очищенні зерна. Старанно працює на збиранні врожаю 74-річний колгоспник Ткач Єрась, який систематично перевиконує денні норми. З повагою ставляться до них всі колгоспники цього колгоспу” (1950 р., 3 вересня); “відмічаються сумлінною працею комбайнери… Василь Струк…” (1953 р., 16 серпня); у рубриці “Про людей хороших” надруковано нарис про скотаря Феодосія Степановича Семенягу, який працює на фермі 17 років (1962 р., 8 лютого); відзначено комуніста М.А. Конюшу, який доглядає телят (1962 р., 13 лютого); у статті агронома І. Герасименка “Польові роботи завершуємо” відзначено роботу п’ятої бригади Радченка та її ланкової Євдокії Романівни Примаченко, комбайнера силосного “СК-26” Петро Мойсієнка: “Ентузіастом других жнив називають його в артілі. І небезпідставно. В тому, що йде кінця збирання кукурудзи на силос (з 140 гектарів залишилось нескошеної лише 40), немала заслуга П. Мойсієнка. Досить сказати, що з-під його комбайна в силосні споруди закладено 5000 тонн подрібненої зеленої маси… Ще більш підвищилась трудова активність колгоспників після того, як на відкритих партійних зборах вони обговорили виступ Героя Соціалістичної Праці з Житомирщини Н.Г. Заглади “Дорожіть честю хлібороба!”

– Згодні з Надією Григорівною: без праці, без совісті тепер не проживеш, – заявили одностайно хлібороби. Вони в усьому прагнуть наслідувати знатну ланкову” (1962 р., 3 жовтня); “Настя Гаркуша і Ганна Ріпич – телятниці… Поважають їх у селі Пакулі за те, що дорожать вони своєю трудовою честю. Доглядаючи молодняк, тваринниці добиваються високих приростів. Так, по групі Н. Гаркуші добовий привіс кожної закріпленої голови становить 800 грамів. Мйже такий результат і в Г. Ріпич. Ці колгоспниці гідно несуть переджовтневу вахту!” (1962 р., 6 жовтня); нарис “Полем і життям” про життєву долю Василини Степанівни Гаркуші, її дітей Володимира, Станіслава та Ольгу (1962 р., 24 листопада).

1945 р., 30 вересня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала лист сержанта Пильника І.Е. своїм землякам, в якому згадано, що він за відвагу і мужність відзначений 8 урядовими нагородами. Від Москви через Латвію, Польшу, Німеччину до Берліна – такий бойовий шлях земляка (1945 р., 30 вересня); військовослужбовець М. Півень у листі до редакції районної газети повідомляє, що він після закінчення строку дійсної служби повернеться до рідного села (1953 р., 8 жовтня).

1945 р., 16 листопада – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю “Вручення державних актів колгоспникам на вічне користування землею”: “На 14 листопада виготовлено на основі перевірки матеріалу акти колгоспу “Червоний партизан” (с. Пакуль). День одержання актів для колгоспів буде святом, бо одержаний акт на вічне користування землею це історичний документ, за яким передається колгоспу в безкоштовне користування, тобто навічно”.

1945 – 1952 рр. – района районна газета “Колгоспний шлях” друкує матеріали про передплату державної позики: газета подає інформацію про змагання сільрад району по збиранню готівки на Четверту Державну воєнну позику: з 22 сільрад 6 місце в змаганні посіло с. Пакуль (1945 р., 16 листопада); “Бажаючи допомогти своїй державі швидше загоїти рани, нанесені війною, організовано провели передплату на позику Відбудови і Розвитку народного господарства колгоспники колгоспу “Вільне життя”, колгоспник Бориско Максим придбав облігацій нової позики на 300 крб., Царенок Іван передплатив позики на 200 крб.” (1946 р., 9 травня); “Колгоспники колгоспу “15-річчя ВЛКСМ” Пакульської сільради передплату на позику відбудови і розвитку народного господарства СРСР повністю внесли готівкою. Рішенням РК КП(б)У та райради депутатів трудящих колгоспу “15-річчя ВЛКСМ” вручено перехідний прапор РК КП(б)У та райради депутатів трудящих” (1946 р., 19 травня); колгосп “Червона Рудня” вніс 7 тис. крб. по оплаті готівкою позики на відбудову. Відзначились уповноважений Волевач Д. та голова правління колгоспу Волевач Петро Васильович. Про внесення готівки доповіли й колгоспи “Червоний Партизан та “15-річчя ВЛКСМ”. У районому змаганні по сплаті готівки на позику відбудови та розвитку народного господарства СРСР Пакульська сільрада шоста з 22 сільрад (1946 р., 24 травня); “Широко розгорнули масову роз’яснюючу роботу серед населення голова сільської Ради депутатів трудящих села Пакуль Іван Петрович Постол, секретар сільради Михайло Рудник, голова колгоспу т. Пильник про значення третьої державної позики для відбудови й розвитку народного господарства нашої країни, для виконання п’ятирічки за чотири роки, що забезпечить могутність нашої Батьківщини, значно покращать добробут всіх трудящих. Палко вітаючи постанову уряду, всі трудящі села вклали й свій трудовий карбованець у фонд нової п’ятирічки. Вони дружно всі ередплатили нову позику й повністю сплатили передплачені суми готівкою” (1948 р., 5 травня); у змаганні за повну сплату готівкою усієї суми передплати на нову позику (ІІІ держпозику відбудови й розвитку народного господарства СРСР) з 22 сільрад району Пакульська має другий показник (1948 р., 13 травня); повністю позику сплатили сільгоспартілі “Червоний партизан”, “Вільне життя” та “Червона Рудня”, наближаються до завершення сплати “Вільна Пильня” та “15-річчя ВЛКСМ” (1948 р., 16 травня); за даними райощадкаси на 19 травня 1948 року Пакульська сільська рада займала 2 місце серед 22 сільрад по надходженню готівки на третю державну позику відбудови і розвитку народного господарства СРСР (1948 р.. 20 травня); у районному змаганні 21 сільради за повну сплату готівкою передплати на нову позику Пакульська сільрада посідала 4 місце (1949 р., 8 травня); з 22 сільрад району у змаганні за повну сплату готівкою нової державної позики (п’ята державна позика відбудови й розвитку народного господарства СРСР) Пакульська сільрада посідала 3 місце (1950 р., 7 травня);

у колгоспі “Червоний партизан” відбувся мітинг колгоспників з нагоди випуску п’ятої державної позики: “Слово бере 16-річний колгоспник Токар Іван: “Позика – це всенародний добробут нашої Вітчизни… я першим пердплачу нову позику”. Далі виступає т. Чередниченко Іван. Він говорить: “Всі ми знаємо, що наші позики йдуть на побудову нових фабрик, заводів, на зріст нашего народного господарства. Уже в першу годину після того, як було оголошено про умову випуску нової державної позики, переважна більшість колгоспників закінчила передплату”. У колгоспі “15-річчя ЛКСМУ” відбувся подібний мітинг. Тут першим виступив 70-річний колгоспник Юхим Прокопович Орел: “щоб швидше здійснити повний перехід від соціалізму до комунізму, я першим сплачую новую державну позику”. Його підтримали колгоспник Антон Малофей, бригадир Олексій Тарасенко, колгоспниця Марфа Орел (1950 р., 7 та 11 травня);

200 колгоспників зібралися на мітинг, присвячений випуску державної позики розвитку народного господарства СРСР. Виступили колгоспник В.Г. Гаркуша та Г.М. Деркач, секретар комсомольської організації Каранда, голова колгоспу П. Малюга, конюх Л.М. Ворох. “Всі вони говорили про те, що їх гроші підуть на розквіт нашої країни, на те, щоб наша держава була ще могутнішою й культурнішою” (1952 р., 6 травня); зі зведення про надходженню готівки на сплату нової держпозики від сільрад району станом на 10 травня з 22 сільрад Пакульська займала 2 позицію (1952 р., 11 травня); по району Пакульська сільрада мала другий показник по надходженню готівки на сплату державної позики (1952 р., 15 травня); на сесії районної ради відзначалось, що в Пакульській сільраді незадовільно проходить робота по збиранню готівки на нову держпозику (1952 р., 18 травня).

1945 р., 6 грудня – районна газета “Колгоспний шлях” звіт про хід виконання усіх видів хлібопоставок колгоспами району станом на 1 грудня: “Вільне життя” – 109,6 % (5-й показник), “Червоний партизан” – 94,8 % (24-й), “Червона Рудня” – 85,6 % (28-й), “Вільна Пильня” – 43,2 % (48-й).

1945 р., грудень – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє про створення виборчих дільниць по виборах до Верховної Ради СРСР: виборча дільниця № 136 – Пакуль з хуторами. Центр виборчої дільниці знаходиться на х. Семенягівка в приміщенні школи. Голова виборчої дільниці від колгоспу “Вільне життя” Семеняга Григорій Васильович.

1945 р. – зі спогадів Олексія Семеновича Бориска: “Брат Антон… повернувся в 1945 р. уже після армії… В селі був першим шофером на колгоспній “полуторці” (ГАЗ-А)” ⁹⁵.

1945 р., 26 грудня – на засіданні правління колгоспу “Вільне життя” під час обговорення питання про контрактацію телят для відновлення тваринницької ферми бригадир доповів, що колгоспниця “Ходос Євдоха Юркова обещала отдать на ферму тельонка и потом его резала, занимается уничтожением молодняка систематически по-вражечьи относится к выполнения плана по установлению животноводства, на разговоры меня с ней она отвечает что “вы робите хуже немца”. На зборах вирішили: за “нарекання, что Советская власть хуже немцов” Є.Ю. Ходос виключити з колгоспа, корову поставити на ферму, справу передати до райпрокуратури та обкласти двійним податком та “отрезать усадьбу” ⁹⁶.

1946 – 1950 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” друкує матеріали про виробничу діяльність колгоспу “Червоний партизан”: у статті “Неправильно роздають сіножаті” йдеться про грубі порушення в колгоспі Статуту сільськогосподарської артілі, а також постанови про додаткову оплату праці (1946 р., 13 серпня); у матеріалі “Хліб державі!” повідомляється, що активно борються за виконання плану хлібозаготівель колгоспники колгоспів… “Червоний партизан” (1947 р., 25 липня); “Першість у змаганні за останні дні зайняв Пакульський колгосп “Червоний партизан” (голова правління тов. Дорошок), який здав державі 1260 пудів зерна” (1947 р., 28 липня); “Повністю закінчили збирання хлібів колгоспники сільськогосподарської артілі “Червоний партизан” (с. Пакуль), де головою правління т. Дорошок. весь урожай жита, вівса, ячменю, ярового, жита, гороху, вики скошено і заскиртовано. В артілі закінчили вибирання льону та закінчують вибирати лупин на зерно. Закінчивши встрок збирання хлібів, колгоспники артілі успішно розгортають молотьбу та посилено здають хліб державі. Вже здано 210 центнерів доброякісного зерна” (1947 р., 28 липня); з передової статті “Завершити збирання, посилити обмолот і хлібоздачу”: “Встрок провівши збирання, зразково організувавши скиртування і молотьбу колгосп “Червоний партизан”, Пакульської сільради, де головою правління т. Дорошок, вже на 80 поцентів виконав план хлібоздачи. Завершує хлібоздачу Пакульский колгосп “15-річчя ВЛКСМ” (1947 р., 1 серпня); “Колгосп “Червоний партизан”… першим в районі впорався з збиранням врожаю. Виконуючи постанови червневого Пленуму ЦК КП(б)У, колгосп з перших днів організовано провів обмолот і здачу хліба державі. На приймальні пункти щоденно відправляється краще зерно. На 30 липня план хлібопоставки виконаний на 80 процентів” (1947 р., 1 серпня); “Вміло організувавши хлібоздачу, керівники передових колгоспів видають колгоспникам аванс…, а колгосп “Червоний партизан” (с. Пакуль), що здав державі 1686 пудів зерна, нарахував і видав колгоспникам аванс по 300 грамів” (1947 р., 3 серпня);

районна газета 3 серпня 1947 р. друкує матеріали про успіхи колгоспу:

Виконали першу заповідь

Виконуючи постанови червневого Пленуму ЦК КП(б)У, пакульська сільськогосподарська артіль “Червоний партизан” вчасно впоралися з збиранням врожаю, зперши днів розгорнула хлібоздачу і вже достроково розрахувалися з державою. На приймальні пункти відправлено 105 центнерів якісного зерна.

Москва, Кремль, товарищеві Сталіну

Дорогий Йосиф Віссаріонович!

Німецько-фашистські загарбники зруйнували та пограбували в нашому колгоспі все господарство та спалили 73 двори колго

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІV

1946 р., 31 жовтня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю “Саботажників хлібоздачі засуджено”: “Бувший голова правління колгоспу “Вільне Життя” Півень навмисно затримував виконання плану хлібоздачі, допускав розбазарювання товарного зерна, грубо порушив Статут сільськогосподарської артілі. За саботаж хлібоздачі М.-Коцюбинський районний народний суд засудив Півня до 3-х років позбавлення волі”.

Додаток: Володимир Лукич Півень (1918 – 1988) – повернувся з війни інвалідом без ноги, син репресованого. Селяни згадували, що він у ті голодні дні видав зерна на трудодні понад встановленну норму: “Був би чужий, не дав би зерна” (А.Л.).

1946 р., 21 та 28 листопада – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє про виконання колгоспом “Вільне життя” плану м’ясопоставок, закінчення поставок м’яса державі колгоспами “Червоний партизан” (голова правління Дорошок) та “Червона Рудня” (голова колгоспу Волевач).

1946 р., 28 грудня – районна газета повідомляє про створення Семенягівської виборчої дільниці № 38 та Пильняцької виборчої дільниці № 39 по виборах до Верховної Ради УРСР. Голова Семенягівської дільниці – Дорошок Юхим Федорович, Пильняцької – Царенок Іван Денисович.

1946 – 1952 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” повідомила, що на районну Дошку пошани за виконання виробничих планів занесено колгоспи “Червоний партизан”, с. Пакуль, голови Бориско та Дорошок, секретар парторганізації Радченко (1946 – 1950); “Червона Рудня”, голова Волевач (1946); “15-річчя ЛКСМУ”, с. Лінея, голова Семеняга (1949); “Вільне життя”, с. Пакуль, голова Радченко, секретар парторганізації Цибуля (1950); ім. Шверника, с. Пакуль, голова Малюга (1952).

1947 р., 20 березня – районна газета повідомила про відставання колгоспу “Вільна Пильня” (голова т. Маркович) в ремонті плугів.

1947 р., 3 квітня – районна газета “Колгоспний шлях” опублікувала статтю рільника колгоспу В. Семеняги “Почались польові роботи”: “Вперше виїхали в поле пакульські колгоспи “15-річчя ЛКСМУ” та “Червоний партизан” 30 березня цього року. За перший день польвоих робіт в колгоспі “15-річчя ЛКСМУ” зорано 5 гектарів площі. На польових роботах з перших днів орачі Малофій Макар, Малофій Артем, Семеняга Володимир та Нужняк Михайло перевиконують денні норми виробітку. Вони виорюють по 0,60 гектара, заиість норми 0,50 гектара. В колгоспі “Червоний партизан” за день посіяно 1,5 гектара ярого жита. Польові роботи розгортаються з кожним днем”.

1947 р., 10 липня – районна газета “Колгоспний шлях” повідомила, що колгоспи “Червоний партизан” та “15-річчя ЛКСМУ” одними з перших в районі розпочали вибіркове збирання врожаю.

1947 – 1962 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” вмістила матеріали про стан силосування: колгоспи “Вільне життя” та “15-річчя ЛКСМУ” виконали план силосування (1947 р., 13 липня); у колгоспі ім. Шверника організовано розпочали силосування зеленої маси, за два дні закладено 300 тонн силосу. “Добре працювали на силосуванні шофер т. Цехмистер О., водій т. Галушко І.Г., машиніст т. Репич Я.С. та заступник голови колгоспу т. Пильник О., який забезпечив правильну організацію праці на силосуванні” (1952 р., 22 червня); у колгоспі був організований недільник по боротьбі з бур’янами: “На колгоспні поля вийшло 370 чоловік колгоспників і учнів, які пропололи за день 38 гектарів вівса. Бур’яни від прополювання звозилися до силосних ям для закладання силосу” (1952 р., 29 червня); на виконання рішень травневого пленуму ЦК КП(б)У “парторганізація колгоспу ім. Шверника, правильно розуміючи свої завдання, уже 25 серпня колгосп заложив силосу 51 проц. до плану” (1952 р., 29 червня); станом на 30 червня скошено природних сіножатей 4 %, закладено силосу 30 % (1953 р., 2 липня); з передової статті: “Керівники ряду колгоспів, як… ім. Шверника… не приділяють серйозної уваги своєчасному збиранню сіна та силосування кормів. Керівники цих колгоспів не зробили висновків з помилок минулого року, коли значна частина сіна залишилась нескошенною, план закладання силосу був не виконаний, а худоба на зимово-стійловий період не була забезпечена кормами” (9 липня);  станом на 15 червня скошено природних сіножатей 89 %, скошено сіяних трав 3 %, закладено силосу 30 % – 12-й показник (16 липня); станом на 20 липня скошено природніх сіножатей 89 %, скошено сіяних трав 19 %, закладено силосу 44 % – 9-й показник (23 липня); станом на 5 серпня – закладено силосу 72 % (6 серпня); станом на 10 вересня – закладено силосу 100 % (1953 р., 13 вересня);

про хід закладання силосу та сінозбирання з 25 господарств району – за станом на 30 червня 3-й показник: закладено силосу – 24 %, скошено природних сіножатей – 0 (1954 р., 4 липня); станом на 15 липня: 20-й показник – скошено природних сіножатей – 62,5 % та закладено силосу – 24 % (18 липня); станом на 20 липня 20-й показник: скошено природних сіножатей 75 %, закладено силосу 24 %, заскиртовано соломи 0 % (22 липня); на заготівлі силосу відзначились “пристарілий колгоспник Гаркуша Іван Наумович, замість норми 0,25 га, за день викосив 1,10 га зеленої маси, перевиконавши норму більше ніж у чотири рази. За день він заробив 12,5 трудоднів”. Вже закладено 550 тонн силосу (29 липня); станом на 31 липня 11-й показник: заскиртовано соломи – 12 %, закладено силосу 55,5 % (5 серпня); станом на 5 серпня 5-й показник: закладено силосу – 55 %, заскиртовано соломи – 23,5 % (8 серпня); станом на 15 серпня 3-й показник – 66,6 % (перший – 88%, другий – 73 %) (19 серпня); станом на 20 серпня 2-й показник: закладено силосу – 76 %, закладено грубих кормів – 20 % (1954 р., 22 серпня);

станом на 25 липня засилосовано кормів – 20 % (1955 р., 28 липня); “протягом трьох днів з 26 по 28 липня закладено 150 тонн… цінного соковитого корму. Всього в колгоспі вже засилосовано понад 500 тонн. Продуктивно використовується на силосуванні силосорізка. Безперебійною роботою трактора ХТЗ і силосорізки управляє тракторист Іван Стеченко. На силосуванні добре працюють колгоспники Іван Борисенко, Микола Комок, Олексій Стародуб, Іван Царенок” (31 липня); станом на 31 липня колгосп з 26 господарств району має 1-й показник: засилосовано кормів – 30 %, скошено сіножатей – 91 % (1955 р., 4 серпня); “Виконуючи рішення січневого та липневого Пленумів ЦК КПРС, колгоспники… розгорнули соціалістичне змагання за забезпечення худоби достатньою кількістю кормів на зимовий період. Колгосп забезпечений зеленою масою для закладання силосу на півтори тисячі тонн. Вже закладено біля 700 тонни силосу, будуються цементові ями, понад 200 гектарів заскиртовано соломи” (18 серпня); станом на 25 серпня засилосовано кормів (1-й показник) – 46,6 % (28 серпня); “Для забезпечення громадського тваринництва концентрованими кормами колгосп… повинен закласти в цьому році 1800 тонн силосу. На 11 вересня повністю закінчено силосування люпину. З 1150 тонн силосу кормового люпину закладено 750 тонн, решта з дикоростуючих трав. Артіль одержала непоганий врожай кукурудзи. З площі 35 гектарів збираємо і силосуємо роздільним способом. З стебел і початків кукурудзи зможемо одержати ще 650 тонн добротного силосу. Для подрібнення кормів маємо свої солосорізку і переобладнану машину ДКУ-1,2. Великим гальмом є те, що ми не маємо можливості силосувати зразу двома тракторними агрегатами через відсутність паса… докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити на силосуванні кормів високу продуктивність праці. Тракторний агрегат, на якому працюють трактористи тт. Іван Стеченко та Олексій Ворох, в співдружності з колгоспниками Іваном Борисенком, Іваном Дорошком, Олексієм Якубцем, Миколою Карандою та іншими щоденно закладали по 50 тонн люпинового силосу. Силосувати кукурудзу маємо можливість ще з більшими темпами. Для цього бригадирам другої та п’ятої рільничих бригад тт. І.П. Цибулі і І.П. Токарю треба більш серйозно ставитьсь до виконання нарядів правління колгоспу, покінчити з випадками недисциплінованості і затримки роботи… систематичне виконання нарядів, як це організовано в бригаді № 1, де бригадиром Василь Орел… ми зможемо успішно провести силосування кукурудзи… Для силосу з кукурудзи колгосп підготував три цементовані ями загальною місткістю в 220 тонн” (15 вересня); закладено силосу на фуражну корову (в тоннах) за станом на 20 вересня (1-й показник) – 10,7 (25 вересня); станом на 25 вересня (1-й показник) – 72,2 % (29 вересня); станом на 30 вересня (1-й показник) – 75 % (1955 р., 2 жовтня);

станом на 31 серпня закладено 57 % – 7-й показник (1962 р., 5 вересня); механізаторам бригади Бубна залишилось зібрати 45 га кукурудзи на силос. У цьому році в колгоспі силосу вже заклали втричі більше – 5600 т при плані 6000 т (1962 р., 15 вересня); “заклали більш як 5000 тонн високопоживного силосу, що в 2,5 раза більше, ніж було його в колгоспі торік. По 250-300 центнерів зеленої маси дав кожен гектар. А на 230 гектарах люпину, залишеного на зерно, знову загуркотіли комбайни. Комбайнери Василь Деркач, Михайло Нужняк, Василь Цибуля вивели їх на збирання люпину на зерно. Тільки за перші дні роботи зібрали більше 50 гектарів. Хоч і несприятливим був нинішній рік для встигання люпину на зерно, пакульські трудівники матимуть на гектарі не менше 6-7 центнерів люпинових бобиків” (1962 р., 18 вересня); станом на 20 жовтня закладено силосу 71 % – 9-й показник (1962 р., 23 жовтня).

1947 р. – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала зведення про виконання плану хлібоздачи колгоспами району (в процентах): 1 серпня: з 52 господарств району: “Червоний партизан” – 100 % (1-й показник), “15-річчя ЛКСМУ” – 100 % (2-й), “Вільне життя” – 11,7 % (25-й), “Червона Рудня” – 11 % (26-й), “Вільна Пильня” – 8 % (33-й); 24 серпня (станом на 21.08): “Червоний партизан” (с. Пакуль) – 100% (2-й показник), “15-річчя ЛКСМУ” – 90% (7-й), “Вільне життя” – 55% (27-й), “Червона Рудня” – 30% (45-й), “Вільна Пильня” – 25% (46-й); 3 вересня (на 1 вересня): “Червоний партизан” – 100% (6-й показник), “15-річчя ЛКСМУ” – 89,9% (9-й), “Вільне життя” – 56% (35-й), “Червона Рудня” – 31,7% (48-й), “Вільна Пильня” – 24,4% (49-й); 18 вересня (на 15 вересня): “Червоний партизан” – 100% (6-й показник), “15-річчя ЛКСМУ” – 90% (16-й), “Вільне життя” – 56,9% (40-й), “Червона Рудня” – 35,8% (48-й), “Вільна Пильня” – 21,6% (50-й).

1947 р., 17 серпня – районна газета “Колгоспний шлях” з передової статті “Више прапор соціалістичного змагання”: “Трудящі Полтавської області першими на Україні підняли прапор соціалістичного змагання за право першими рапортувати великому Сталіну про повне і достракове виконання державного плану хлібозаготівель… Колгоспники артілей “Червоний партизан” пакульської сільради першими відкликнулись на заклик полтавчан і зобов’язалися достроково виконати план хлібопоставки. Вони додержали свого слова, давши країні 1974 пуди хліба.

За почином колгоспників сільськогосподарської артілі “Червоний партизан” широко розгорнуте соціалістичне змагання між колгоспниками артілей ім.Фрунзе (с. Слабін), ім. Сталіна (с. Левковичі), “Червоний Плугатар” (с. Слабін), ім. Коцюбинського, ім. Мануільського, “Ленінський Призов” (с. Ковпита), “Вільне життя” та “Червона Рудня” (с. Пакуль). Ці колгоспи в листі до товарища Сталіна зобов’язалися достроково розрахуватися з державою по хлібопоставках, своєчасно і на високому агротехнічному рівні провести сівбу озимини”.

1947 – 1962 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала матеріали про роботу Пакульської сільради:  “Не керують здачею молока колгоспникам, службовцям в селах… села Пакуль (голова сільради т. Постол, агент т. Ворох). ці сільради ганебно відстають з виконаням молокопоставки тому, що голови сільських рад та агенти уповноваженого міністра заготівель пустили виконання плану здачі молока державі на самоплив, не вжили заходів, щоб успішно виконати це важливе завдання” (1947 р., 17 серпня); “повністю розрахувалися по обов’язкових поставках м’яса державі колгоспники с. Пакуль (голова сільради т. Постол, агент уповмінзага т. Кужель)”. И такі успіхи стали можливими тому, що партійна організація і сільська Рада зуміли організувати роботу, мобілізувати все населення села на виконання державних зобов’язань” (1948 р., 1 квітня); “Внаслідок добре організованої роботи серед населення, квартальне завдання сплати сільськогосподарського податку по Пакульській сільраді (фінагент т. Царенок) виконано на 120 процентів” (1948 р., 19 вересня); на сесії районної ради зазначалось, що “більшість сільських Рад району, розгорнувши соціалістичне змагання за вчасне виконання всіх господарських і політичних компаній добилися значних успіхів, а саме: Пакульська сільрада (голова сільради т. Постол)” (1948 р., 9 грудня); виконком Пакульської сільради “у відповідності з Сталінською Конституцією, своєчасно і організовано скликають сесії… обговорюють питання господарского і культурного будівництва, питання спрямовані на дострокове виконання господарських і політичних кампаній” (1949 р., 10 квітня); Пакульська сільська рада недовиконала прибуткову частину бюджету (1950 р., 11 січня); на сесії районної ради відзначалось, що Пакульська сільрада незадовільно працювала по наповненню прибуткової частини районного бюджету на 1951 рік (1952 р., 18 травня);

виконком сільради формально готує сесії, знаходиться в видриві від депутатів і активу, 7-9 депутатів систематично не беруть участь у сесіях, формально існують постійні комісії (1955 р., 11 грудня);

“не скрізь виконкоми сільських Рад працюють так, як від них вимагають виборці. Декілька разів нагадували пильнянці про необхідність збудувати колодязь біля початкової школи. Так как голова сільвиконкому т. Деркач і не спромігся добитися виконання цього наказу виборців. Можливості ж були для цього. Не було лише бажання в самого керівника. З цієї ж самої причини не побудовано кінобудки в с. Локотьків, моста через р. Пакульку. Залишились на папері й інші вимоги виборців. Жодного літра молока не закуплено в Пакулі” (1962 р., 23 січня); у рубриці “Поліський їжак” їжак критикує керівництво Пакульської сільради за те, що ще й досі на продаж не поступило і грама молока (1963 р., 12 березня).

1947 р., 22 серпня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала cтаттю О. Федченка “Виконують графік на сівбі”: “Достроково виконавши свою першу заповідь перед державою – хлібопоставку, колгоспи “Червоний Прапор” (голова т. Довженок) та “Червоний партизан” (голова т. Дорошок), розгорнули соціалістичне змагання за вчасне і якісне проведення сівби озимини… колгосп “Червоний партизан” з плану 116 гектарів засіяв 44 гектари. Колгоспники цих колгоспів борються за перевиконання деннних норм на сівбі озимини”.

1947 р., 7 вересня – у передовій статті районної газети “Піднести темпи молотьби, посилити хлібоздачу” зазначається: “Свято виконали взяте зобов’язання колгоспники сільсьогосподарських артілей… “Червоний партизан” (село Пакуль), які повністю достроково виконали план обов’язкових поставок зерна, натуроплати за роботи машинно-тракторної станції та повернули насінні позички державі. Проте ще відстають, тягнуть весь район назад сільськогосподарські артілі… “Вільна Пильня” (с. Пакуль). керівники цих артілей не керують по-справжньому завершенням збиральних робіт – молотьбою. Не виконуючи графіка молотьби, тут не виконують і графіка хлібоздачі, затягують виконання плану хлібопоставок всього району”.

1947 р , 14 вересня – у зверненні до всіх колгоспників, працівників машинно-тракторних станцій і спеціалістів сільського господарства М.-Коцюбинського району колгоспники сільгоспартілей “Придніпровський партизан”, імені Калініна, імені Комка, “15-річчя ЛКСМУ”, імені Петровського, імені Щорса закликають “докласти всіх сил, правильно розставити свої сили на молотьбі і сушинні зерна. Молотити урожай за всякої погоди, організувати сушіння в сушарках”, “виконати намічені заходи з тим, щоб план хлібозаготівель був виконаний до 15 вересня 1947 року”. “Колгоспне слово – тверде слово. Додержимося своєї обіцянки”.

1948 р., 15 січня – колгосп “Червоний партизан” (голова колгоспу т. Дорошок, секретар парторганізації т. Радченко), включившись в соціалістичне змагання в честь 30-х роковин Радянської України, закінчує державний план лісозаготівель: “Для успішного виконання п’ятирічки в 4 роки країні потрібний ліс. Шахтарі Донбасу, гірники Криворіжжя для успішного виконання п’ятирічки вимагають лісу. Бойове завдання партії і уряду по виконанню лісозаготівель і лісовивозки повинні виконати всі колгоспи”.

1948 р., 18 січня – колгоспники села Пакуль прослухали лекцію секретаря райвиконкому Шрама “30 років Радянської влади на Україні”.

1948 – 1962 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” друкує матеріали про Пакульську школу: у статті завідувача райвідділу наросвіти Н. 

Андрій Курданов

Літопис села: частина V

1948 – 1963 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала матеріали про стан тваринництва в місцевих колгоспах: “Старанно працювали колгоспники-працівники тваринницьких ферм пакульського колгоспу “Червоний партизан”, щоб у 1948 році значно збільшити поголів’я тварин на фермах. Скотарка Олена Ларіонівна Заводенко від 4 корів виростила 4 телят та перевищила план удою молока. 60-річна свинарка Єфронія Антонівна Постол виростила від закріплених свиноматок 30 поросят. В наслідок сумлінної праці тваринників, колгосп одним з перших виконав план розвитку твариництва в минулому році. Правління колгоспу особливу увагу надає розвитку поголів’я худоби на фермах, дбає про поліпшення догляду тварин. В дні святкування 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції правління колгоспу преміювало передовиків по вирощуванню тварин Олену Заводенко 100 карбованців грішми, Єфросинію Пастол 200 карбованців грішми та видало їм додаткову оплату праці. Неоднаразово відзначало правління колгоспу сумлінну працю по розвитку громадського тваринництва зав.ферми Царенка П.В. та працівників ферми Гаркушу Г.Т., Примаченка Я.Х. та літнього конюха Шуруту М.І., які доклали багато зусиль, щоб виростити весь молодняк, забезпечити високу вгодованість тварин. Запалені історичними рішеннями партії та уряду, працівники ферми роз-горнули соціалістичне змагання за першість ферми в районі. Вивчивши постанову Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У від 5 січня 1948 року, працівники ферми взяли підвищені забов’язання. Доярка Заводенко зобов’язалася надоїти від кожної фуражної корови 1500 літрів молока, а свинарка Постол бореться за ділових поросят від кожної свиноматки” (1948 р., 3 березня); “Повністю виконали план контрактації поголів’я молодняку великої рогатої худоби колгоспи “Вільна Пильня”, “Червоний партизан” (село Пакуль). Весь законтрактований молодняк в цих колгоспах вже поставлений на ферми” (1948 р., 30 вересня); “Ділом відповідають на заклик колгоспників Миколаївщини колгоспники сільськогосподарських артілей імені Калініна, “15-річчя ЛКСМУ” та імені Фрунзе. Взявши соціалістичні зобов’язання виконати план розвитку поголів’я худоби колгоспних твариннницьких ферм та забезпечення громадського тваринництва теплою й ситою зимівлею, колгоспники вже повністю виконали план контрактації телят. Законтрактовані телята поставленні на ферми” (1948 р.. 14 жовтня); “контрактація телят пущена на самоплив” – у колгоспі “Вільне життя” (голова Радченко) з плану 85 законтрактовано лише 53 телят (1949 р., 21 квітня); у відповідності до трьохрічного плану розвитку громадського тваринництва в колгоспі “Червоний партизан” піклуються про збільшення поголів’я худоби, організували відгодівлю худоби для здачі державі в рахунок виконання м’ясопоставок – поставили на відгодівлю 10 голів великої рогатої худоби (1949 р., 28 квітня); колгосп “15-річчя ЛКСМУ” – серед передових по виконанню планів здачі продуктів тваринництва (1949 р., 30 жовтня); у колгоспі “Червоний партизан” домоглися “добрих наслідків у розвитку тваринництва” та виконали державний план 1949 р. по усіх видах худоби (1949 р., 3 листопада та 8 грудня); у колгоспі “Червоний партизан” завершується постановка законтрактованих телят на ферми колгоспу (1950 р., 10 вересня);

у колгоспі ім. Шверника “доярки… т. Ріпич О.С. та Ріпич Н.П. взяли на себе соціалістичне зобовязання в 1952 році від кожної закріпленої за ними корови надоїти молока по 1650 літрів” (1952 р., 6 квітня); надруковано статтю заступника голови колгоспу О. Пильника: “організувати правильний догляд за худобою, який і підвищує продуктивність тваринництва. Саме таке завдання поставили перед собою працівники тваринницької ферми… Для догляду за худобою в колгоспі підібрані здатні люди, які добросовістно відносятся до своїх обов’язків. Скотар Семеняга Федос Степанович – найкращий доглядач худоби в колгоспі.Він дбайливо доглядає закріплені за ним 10 племінних телиць і 5 биків-плідників, а також підвозить корм для 15 корів, закріплених за дояркою Борисенко Ольгою П. Надій молока цих корів з кожним днем збільшується. В приміщенні, де знаходяться корови – чисто, гній вивозиться завжди своєчасно. Молодий доглядач Микола Ф. своєчасно виконує розпорядок дня на фермі. Корови, які він доглядає, найкращої вгодованості. Доглядач Гаркуша Прокіп М. також не відстає від своїх товаришів. Крім доброго догляду, худоба в колгоспі забезпечена теплими приміщеннями та кормами (сіном, силосом і ін.), які видаються згідно раціону і ропорядку дня. Розподіл кормів згідно раціону дав змогу зекономити корм, якого вистачить до початку випасу. Велику користь дав силос, якого було закладено в 1951 р. 403 тонни. Кожну п’ятницю в колгоспі відбувається день тваринників. Ветлікар або зоотехнік проводить з тваринниками бесіди на тему: догляд за худобою, захворювання худоби та боротьба з захворюваннями. Тваринники активно відвідують заняття, переймають досвід передовиків-тваринників. Щоб добитись нових успіхів у розвитку тваринництва і піднести продуктивність худоби, тваринники колгоспу на своїх зборах взяли на себе соціалістичні зобов’язання, а саме: 1. надоїти від кожної дійної корови по 1550 літрів молока, від 20 корів, поставлених на роздій, – по 2000 літрів, від 3-х корів по 3000 літрів; 2. зберегти весь приплід молодняка 1952 р.; 3. добитися прибавлення у вазі молодняка по 0,5 кг на добу. Доярки Ріпич Олександра Савківна та Ріпич Настя Петрівна змагаються між собою за надій молока від 15 корів, закріплених за ними, по 1650 літрів від кожної корови. Тваринники колгоспу докладають всіх зусиль, щоб добиться виконання своїх соцзобов’язань і дати змогу колгоспові в цьому році одержати великі прибутки від худоби” (1952 р., 10 квітня);

районна газета надрукувала матеріал завідувача свинофермою І. Черниченка: “Тваринники колгоспу… Федос Семеняга, Ольга Михневич, Якубець Параска і інші докладають всіх зусиль для того, щоб зберегти тваринництво і не допустити падежу худоби. Вони економно витрачають корми, слідкують за санітарним станом на фермах” (1953 р., 15 березня); на сесії районної ради в обговорені доповіді про стан розвитку громадського тваринництва і заходи щодо підвищення його продуктивності виступив голова колгоспу П.Ф. Малюга (1953 р., 9 липня);  уколгоспах ім. Шверника та ім. Комка “всі корми взяті на суворий облік, виділені відповідальні особи за збереження і видачу кормів для харчування тварин” (1953 р., 20 вересня); “внаслідок безгосподарності з боку правління колгоспу… корми в колгоспі розбазарені і тваринництво, особливо велика рогата худоба, на весну вийшла дуже виснаженим” (1955 р., 14 квітня);

вироблено та реалізовано м’яса: з 23 господарств району пакульський колгосп має показники: на 100 га угідь (в цнт) – 38,2 (18-й показник) (1962 р., 11 січня); на 100 га угідь: 0,1 т – 21-й показник; продано державі: 2 % – 21-й показник (1962 р., 8 лютого); вироблено м’яса на 100 га угідь 9,5 цнт – 11-й показник (11 травня); продано до піврічного плану 70,7 % – 8-й показник (5 червня); за 5 місяців вироблено 11,4 цнт – 12-й показник (1962 р., 13 червня); продано державі станом на 20 червня (до піврічного завдання) м’яса 88,1 % – 7-й показник (1962 р., 26 червня); вироблено м’яса в забійній вазі на 100 га ріллі 16 цнт – 10-й показник по району з 23 господарств; на 100 га інших угідь 3,4 цнт – 10-й показник по району; 58 – 59 цнт по управлінню – 89-й останній показник (1962 р., 14 липня); вироблено за сім місяців на 100 га угідь 17,1 цнт – 17-й показник, в т.ч. свинини на 100 га ріллі 16,3 цнт – 2-й показник (1962 р., 10 серпня); за вісім місяців м’яса в забійній вазі на 100 га орної землі 20,6 цнт – 7-й показник, на 100 га інших угідь 4,4 цнт – 6-й показник (1962 р., 12 вересня); за 9-й місяців м’яса (в забійній вазі) на 100 га орної землі 27,9 цнт – й показник, на 100 га інших угідь 5,9 цнт – 6-й показник (1962 р., 12 жовтня); за 10 місяців вироблено м’яса(в забійній вазі) на 100 га орної землі 30,1 цнт – 7-й показник, на 100 га інших угідь 6,4 цнт – 6-й показник (1962 р., 17 листопада); за 11 місяців: на 100 га 37,3 цнт – 5-й показник, інших угідь 7,9 цнт – 6-й показник (1962 р., 15 грудня); за 1962 рік на 100 га 41,8 цнт – 45-й показник, на 100 га інших угідь 8,9 цнт – 45-й показник (1963 р., 12 січня); за січень 1963 року на 100 га 0,5 цнт – 54-й показник, на 100 га інших угідь 0,1 цнт – 54-й показник (1963 р., 19 лютого); за два місяці 1963 р. на 100 га орної землі 1,1 цнт – 62-й показник, на 100 га інших угідь 0,2 цнт – 63-й показник (1963 р., 12 березня);

вихід молодняка: одержано телят на 100 корів – 88,1 (5-й показник); наявність нетелів (голів на 100 га угідь) – 2,8 (7-й показник) (11 січня); стоїть ВРХ на відгодівлі (голів на 100 га угідь) 4,1 – 13-й показник (13 січня); одержано ягнят на 100 вівцематок – 131,5 (9-й показник) (11 січня); одержано яєць на курку-несушку (штук) – 49,4 (4-й показник) (1962 р., 11 січня); “Торік влітку в колгоспі… в бочці з водою втопилася свиноматка. А взимку в корівнику задушились дві нетелі по 320 кг кожна. Вина всьому – безгосподарність: погано були обладнані кошари, ясла, чергові тваринники до своїх обов’язків ставились безвідповідально” (1962 р., 1 лютого);

“Старанно доглядають молодняк великої рогатої худоби скотарі-пастухи Іван та Дем’ян Заводенки, Василь та Демян Примаченки. В травні вони добилися 600-грамових щодобових привісів телят. На червень тваринникі взяли ще вищі зобов’язання. І свого добилися – середньодобовий привіс кожної з 190 голів становить 730 грамів. Таких результатів пастухи добилися завдяки нічному випасанню худоби.

– Вдень оводи та інші мухи не дають пастися тваринам, тому ми вирішили випасати телят з третьої години ранку до 11-ї дня, а ввечері – з шостої години до 11-ї ночі. – говорять вони.

Пастухи колгоспу “Зоря комунізму” вносять і свій посильний вклад у збільшення виробництва продуктів тваринництва” (1962 р., 18 липня); бригада Прохора Радченка добре працює на заготівлі кормів: “за день скосили 40 гектарів природних сіножатей. Добре попрацювали на косовиці сіна Іван Струк, Гнат Заводенко, Микола Нужняк, Федір Радченко”. Також відзначено молодих колгоспників Миколу Царенка, Петра Заводенка та Петра Мойсеєнка (1962 р., 18 липня).

1948 – 1962 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала матеріали про картоплярство в місцевих колгоспах: “По діловому виконують взяті соціалістичні зобов’язання колгоспники й колгоспниці сільськогосподарських артілей… “Червоний партизан” (голова правління т. Дорошок). Включившись у переджовневе соціалістичне змагання за дострокове закінчення сільськогосподарських робіт, колгоспники й колгоспниці цих артілей успішно проводять польові роботи. Старанна праця дала бажані наслідки. 5 жовтня в колгоспах ім. Димитрова та “Червоний партизан” повністю закінчили копати картоплю. Посилено також в цих колгоспах проводять оранку на зяб, щоб закласти міцну основу високого врожаю в 1949 році. Так, в колгоспі “Червоний партизан” всі бригади борються за першість по закінченню підняття зябу. Першість у соціалістичному змаганні завоювала перша бригада колгоспу, де бригадиром т. Стародуб. Щоденно в першій бригаді працює на оранці зябу 7-8 плугів. Орачі не тільки виконують, а й перевиконують дані завдання” (1948 р., 7 жовтня);

“Сприятливі умови нинішньго року дали змогу виростити в більшості колгоспів району високі врожаї картоплі. В колгоспах “Червоний партизан” село Пакуль (голова правління т. Дорошок)… в середньому збирають з гектара по 150-200 центнерів картоплі. Колгоспи “15-річчя ЛКСМУ” (голова правління т. Семеняга), “Червоний партизан” (голова правління т. Дорошок) уже закінчили збирання картоплі, повністю і достроково розрахувалися з державою по картоплездачі”. В іншій статті повідомляється, що повністю розрахувалися по здачі картоплі державі колгосп “Вільна Пильня”. Друкується стаття агронома райвідділу сільського господарства Губаря “Вчасно зібрати картоплю з насінних ділянок”: “Важливу роль в підвищенні врожаю картоплі відіграє насіння. В тих колгоспах району, які провели сортообмін весною й посадили сортовим насінням картоплю, зібрали високі врожаї. Високий урожай виростили колгоспники колгоспів “Червоний партизан” село Пакуль, ім. Куйбишева село Кархівка. Тут збирають від 150 до 200 центнерів з гектара. В цьому році правління колгоспів повинні приділити велику увагу збиранню картоплі з насінних ділянок. Зібрану картоплю з насінних ділянок звозити йбортувати потрібно окремо, щоб її не витрачати на господарські потреби, а берегти тільки на насіння. В тих колгоспах, де картопля не сортова, необхідно провести сортообмін низкоурожайної місцевої картоплі “мотузянка” на високоврожайну, стійку проти всяких захворювань, сортову картоплю “Вольтман”. Сортообмін треба провести з таким розрахунком, щоб у 1949 році посадити повністю насінні ділянки тільки сортовою картоплею. В тих колгоспах, де нема можливості провести сортообмін, провести відбирання кращих клубнів на насіння. Правління колгоспів ім. Коцюбинського, “Вільне життя” в цьому році не провели сортообміну, посадили картоплю низьковрожайним насінням місцевої картоплі й одержали низький урожай. Районний відділ сільського господарства занарядив кожному колгоспові, де можна замінити картоплю. Отже, голови правління колгоспів повинні вже тепер провести сортообмін і мати сортове насіння картоплі на наступний рік для всієї площі, що буде міцною пердумовою підвищення врожаю в 1949 сільськогосподарському році” (1948 р., 10 жовтня); у колгоспі “Вільне життя” не викопано жодного гектара картоплі (1949 р., 15 вересня); у колгоспі “Червоний партизан” станом на 20 вересня повністю розрахувались з державою по картоплездачі” (1949 р., 25 вересня); у колгоспі “Червоний партизан” до 10-річчя воз’єднання українського народу та 32 роковин Жовтня зібрали 80 процентів посіву картоплі (1949 р., 6 жовтня); у колгоспі “15-річчя ЛКСМУ” виконали план посадки картоплі (1950 р., 5 травня); колгоспи “Вільне життя” та “Червоний партизан” “вже на повний хід розгорнули копання картоплі і здачу її державі” (1950 р., 14 вересня); у передовій статті повідомляється, що ланки О.Л. Перховської та М.Н. Якубець зобов’язалися виростити картоплі по 300 цнт з га на закріпленій площі (1952 р., 13 квітня); “В порівнянні з іншими краще садять картоплю в колгоспах ім. Шерника…” (1952 р., 11 травня); колгосп першим у районі завершив посадку картоплі квадратно-гніздовим способом (1952 р., 18 травня);

з передової статті “Картопля – другий хліб”: “В ланках № 1 та № 2 третьої дільничної бригади вже насаджено по 2,5 гектара. Кожна картоплина уважно садиться, дотримується віддаль між нею з таким розрахунком, щоб було посаджено не менше 10 тисяч клубнів на гектар. Серед всіх ланкових панує висока організованість, борьба за якість посадки, за внесення якнайбільше гною в грунт. Серед членів ланок постійно перебувають бригадири колгоспу, їх помічники і члени правління” (1953 р., 26 квітня); района газета друкує статтю помічника бригадира 3-ої рільничої бригади В. Вороха “Садимо картоплю з додержанням правил агротехніки”: “в соціалістичне змагання за одержання високого врожаю цієї культури включились більше тридцяти ланок… Зразково організована праця в ланках Насті Нештак та Насті Якубець з третьої рільничої бригади… На кожний гектар вкладається достатня кількість гною, висаджується 40 тисяч клубнів картоплі. Навіть плуги для орачів підібрали найкращі, що забезпечує рівномірність кожнох борозни. Особливо відзначаються своєю роботою орачі Володимир Ткач та Пилип Ворох. За перші дні ми вже посадили більше 20 гектарів картоплі в трьох рільничих бригадах” (26 квітня); зі статті голови колгоспу П.Ф. Малюги: “колгоспники шостої рільничої бригади активно включилися в роботу на садіння картоплі. Їх зобов’язання – виростити по 140 центнерів картоплі з гектара на всій площі посіву підкріплюється творчими ділами. Вже посаджено більшу половину планового завдання картоплі. Ланка № 1, де ланкова Савчук Ганна Євтухівна, повністю закінчила посадку картоплі. Сумлінно відносяться до роботи члени ланки Надія Бубен, Ольга Маркович та інші” (1 травня); станом на 5 травня в колгоспі посаджено 100 га (10 травня); з передової статті: “Сотні гектарів картоплі вирощено в цьому році в найбільших колгоспах… ім. Шверника. Але і тут нічого не зроблено для того, щоб скоротити строки копання, підвищити продуктивність праці колгоспників” (10 вересня); з передової статті: “Більше 50 процентів до плану зібрали картоплі” (8 жовтня);

“проводиться повторний міжрядний обробіток картоплі. Колгоспники… в тісній співдружності з механізаторами тракторної бригади № 9 обробили картоплю на площі 215 гектарів. На прополці картоплі відзначились ланки Ломонос Ольги, Гаркуші Люби (бригада № 1), які пропололи по 9 гектарів кожна. Ланка Цехмістер Ольги з бригади № 4 обробила картоплю на площі 9,5 картоплі. Бездоганно працюють трактористи Бубен Дмитро, Волевач Микола. Своїм трактором вони провели міжрядний обробіток картоплі на площі 90 гектарів” (1954 р., 4 липня); про хід збирання картоплі станом на 20 вересня з 25 господарств району 3-й показник – 16 % (перший – 25 %) (23 вересня); “Колгоспники… зобов’язались в цьому році зібрати з гектара по 130 центнерів картоплі. З честю виконали зобов’язання бригади № 1 та № 2 (бригадири тт. Семеняга і Цибуля). Так, в першій бригаді на площі 35 гектарів виростили по 175 центнерів картоплі з гектара, в другій бригаді – по 140 центнерів. Кращі ланкові цих бригад, як Ломонос Настя в своїй ланці на площі 6 гектарів одержала по 180 центнерів, а ланка, де ланковою Михневич Ольга – по 150 центнерів з кожного гектара. Непоганий врожай картоплі і в інших бригадах. Цього досягнено завдяки кропіткій праці на протязі року. Виконуючи вказівки і поради агронома т. Стеченка під картоплю було внесено достатню кількість добрив, посадка на всій площі проведена квадратно-гніздовим способом. Зараз в колгоспі розгорнулось масове переджовтневе соціалістичне змагання за швидке збирання картоплі. За станом на 29 вересня викопали картоплю на площі 95 гектарів. Перед в цій роботі веде бригада № 1, де з плану 30 гектарів зібрали 25” (30 вересня); нарощують темпи копання картоплі, станом на 30 вересня з 25 господарств району колгосп має 2-й показник – викопано картоплі 45 % (3 жовтня); станом на 5 жовтня 5-й показник – 67 % (7 жовтня); закінчили копання картоплі, станом на 15 жовтня 4-й показник – 100 % (17 жовтня);

“в колгоспах району розгорнулися роботи по квадратно-гніздовій посадці картоплі. Ряд колгоспів, як… ім. Шверника… посадили десятки гектарів картоплі. Безперебійно і якісно працюють тут посадочні агрегати, всі сили колгоспників мобілізовуються на прискорення темпів посадки”; станом на 5 травня з 26 господарств району колгосп має 2-й показник – 31,8 %”; “Колгоспники… борються за високий урожай картоплі. На посадці працює чотири агрегати і дві картоплесаджалки “СКГ-4” і в двох бригадах садять під тракторний плуг. Вже посаджено понад 100 гектарів. Перед на цій работі веде бригада № 2 (бригадир т. Цибуля), де з плану 35 гектарів посаджено 19, а також бригада № 5 (бригадир т. Царенок) – з плану 40 гектарів посаджено 18. Велику допомогу колгоспникам подають мехнізатори тракторної бригади, де бригадиром тов. Бондаренко. Тракторист т. Райський і машиніст т. Рак, який працює на “СКГ-4”, за 6 днів посадили 25 гектарів, тракторист т. Волевач і машиність т. Цибуля – 23 гектари. Добре працюють на обслужуванні картоплесаджалок тт. Терентій Перховський, Микола Комок, Ганна Токар та Настя Токар” (1955 р., 8 травня); станом на 20 травня посаджено картоплі 100 % (22 травня); станом на 25 травня вдруге забороновано картоплі – 43,5 % (26 травня); “вся площа 230 га картоплі вже заборонована перший раз і більше половини заборонована вдруге”. Відзначено першу і шосту бригади (бригадири т. Маркович і Ломонос) (26 травня); станом на 31 травня 5-й показник – забороновано втретє картоплі 22 % (2 червня); у колгоспі не розпочали копання картоплі (11 вересня); станом на 15 вересня зібрано картоплі – 0,5 % (18 вересня); станом на 20 вересня 24-й показник – 2,1 % (22 вересня); 16 вересня приступили до масового збирання картоплі (25 вересня); станом на 30 вересня 3-й показник – 40 % (2 жовтня); станом на 5 жовтня 6-й показник – 52,1 % (6 жовтня); станом на 10 жовтня 2-й показник – 87 % (13 жовтня); закінчили збирання картоплі (20 жовтня); станом на 20 жовтня викопано 100 % (23 жовтня);

у передовій статті відзначається, що в колгоспі добре садять картоплю (1962 р., 27 квітня); посаджено картоплі 38,3 % – 1-й показник (28 квітня); станом на 30 квітня 71 % – 1-й показник (5 травня); станом на 5 травня 90 % – 2-й показник (1962 р., 8 травня); друга бригада з плану 56 га викопала 40 га картоплі. Відзначено ланкову Марію Ломонос (в ланці 22 га картоплі, вибрано 15 га, державі відправлено 12 т, урожай не менше 130 цнт), колгоспників Петра Геруса, Дмитра Каранду, буртувальника Захара Івановича Орела: “Не відстають на збиранні… і члени ланки Уляни Герус. На 3 вересня вона вже викопала 10 гектарів і здала державі 7 тонн картоплі” (1962 р., 8 вересня); станом на 10 вересня викопано 90 % – 1-й показник (1962 р., 14 вересня); колгосп по посадці картоплі в районі передовий – площа 280 га (1962 р., 18 вересня); у статті “На фінішній прямій” повідомляється про колгоспну площу під картоплю – 280 га. Агроном Іван Іванович Герасименко розповідає про організацію роботи по копанню картоплі: “Від темна до темна можна було бачити їх на площі. Багато хто навіть цілими сім’ями виходив, особливо у неділю, щоб швидше впорати свою норму

Андрій Курданов

Літопис села: частина VІ

1950 р., листопад – грудень – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала передову статтю “Бойова програма дій подальшого зміцнення колгоспів”: “Проведення об’єднання дрібних колгоспів у великі сільськогосподарські артілі, що проводиться за рішенням комуністичної партії, дає змогу і можливості небаченого досі в усьому світі ще більшого піднесення і розвитку соціалістичного багатогалузевого сільського господарства. Переваги укрупнених колгоспів незаперечні. Об’єднання дрібних артілей дає змогу на всю міць використати нашу найпередовішу і найдосконалішу сільськогосподарську техніку на колгоспних полях, що набагато полегшує працю колгоспників, примінити передову агротехніку, створити високо продуктивне громадське тваринництво.” Однак для найкращого вирішення цього питання необхідно працювати над розтановкою кадрів на важливих відповідальних ділянках, ще повільно розв’язується питання землевпорядкування, впровадження правильних сівозмін, організації праці колгоспників, укріпленню трудової дисципліни (30 листопада); у виступі головв колгоспу П.Ф. Малюга на ІV районній партконференції “зупинився на тих перевагах і можливостях, що їх дає проведення об’єднання дрібних колективних господарств у великі сільськогосподарські артілі. Можливість більш ефективного перспективного планування розвитку господарства укрупненого колгоспу, піднесення рівня землеробства, зміцнення трудової дисципліни, розвиток широкого галузевого сільського господарства – незаперечні вигоди об’єднаного колгоспу, що показало вже на перших порах діяльності, зокрема, по колгоспу ім. Шверника… піддав критиці райком КП(б)У, сільськогосподарський відділ райкому КП(б)У, відділ сільського господарства райвиконкому за повільність у вирішенні таких завдань, як зміцнення і обєднання бригад в колгоспах, а також добір і розстановку комуністів в об’єднаному колгоспі на важливих ділянках роботи” (17 грудня).

1950 – 1953 рр. – у районній газеті “Колгоспний шлях” надруковано біографію кандидата у депутати М.-Коцюбинської райради Пилипа Федоровича Малюги: “Після об’єднання дрібних колгоспів в с. Пакуль у великий колгосп ім. Шверника пройшло не дуже багато часу. Але зміни, що відбулися за цей час, значні. Колгосп повністю справився з усіма польовими роботами, зараз успішно проходить підготовка до сільськогосподарських робіт 1951 року. Значна частка роботи в досягненні успіхів колгоспу ім. Шверника належить голові цього колгоспу комуністу тов. Малюзі П.Ф. Вірний син народу, невтомний трудівник, ініціативний керівник т. Малюга прикладає всі сили, щоб вивести колгосп в один з передових в районі. На передвиборних зборах колгоспники артілі ім. Шверника одностайно висунули кандидатом у депутати М.-Коцюбинської райради т. Малюгу Пилипа Федоровича. Життєвий шлях т. Малюги – це шлях трудівника. Тов. Малюга П.Ф. народився в 1903 році в сім’ї селянина-бідняка. З малих років він працює в сільському господарстві, а після навчання в технікумі більшовицька партія, членом, якої він є з 1931 року, направляє його на партійну і радянську роботу. В час Вітчизняної війни 1941 – 1945 роках т. Малюга захищає свою Батьківщину в рядах Червоної Армії. В цьому році колгоспники обрали т. Малюгу головою артілі імені Шверника. Окружна виборча комісія зареєструвала т. Малюгу П.Ф. кандидатом у депутати райради по Пакульському виборчому округу № 16” (1950 р., 10 грудня); надруковано матеріал про зустріч у районному Будинку культури М.-Коцюбинське з кандидатом у депутати Чернігівської обласної ради головою колгоспу ім. Шверника П.Ф. Малюгою: “Першою на зборах виступила довірена особа тов. Галушко М.Ф. Вона сказала:

– Колгоспники колгоспів ім. Шверника, ім. Леніна та коллектив механізаторів Куйбишевської МТС на своїх передвиборних зборах висунули кандидатом у депутати обласної Ради кращого голову колгоспу тов. Малюгу Пилипа Федоровича… він чесно і самовіддано виконує свої обовязки. За короткий час його роботи на посту голови укрупненного колгоспу ім. Шверника він багато зробив для підвищення врожайності сільськогосподарських культур і розвитку громадського тваринництва, для збільшення оплати праці колгоспників” (1953 р., 15 лютого); П.Ф. Малюгу обрано депутатом Чернігівської обласної ради та М.-Коцюбинської райради (1953 р., 26 лютого); підпис голови колгоспу стоїть під текстом договору про соціалістичне змагання Ріпкінського та М.-Коцюбинського районів на 1953 рік (1953 р., 29 березня); З листопада 1953 р., П.Ф. Малюга працює головою правління колгоспу ім. Молотова (с. Навози) (1953 р., 26 листопада).

1951 р., травень – делегація Ріпкинського району побувала в колгоспі ім. Шверника та ознайомилась з посадкою картоплі квадратно-гніздовим способом.

1952 р., 27 січня – на районій партійній конференції “секретар райкому КП(б)У Баранович В.Г. відзначив… досягнення… колгоспів… ім. Шверника (голова т. Малюга П. і секретар парторганізації т. Цибуля Ф.І.), де вирощено високий урожай зернових і технічних культур та домоглися значних успіхів у розвитку і піднесенні продуктивності тваринництва. Голова колгоспу ім. Шверника т. Малюга розповів делегатам конференції як після об’єднання п’яти колгоспів с. Пакуль в один укрупнений і завдяки покращенню роботи парторганізації колгоспники домоглися значних досягнень в 1951 сільськогосподарському році. Раніш колгоспи не мали свого насіння, не виконували поставок державі, погані справи були з тваринництвом, зовсім мало одержували колгоспники на трудодень і то лише засипали насіння, колгоспники одержали на трудодень не тільки зерном, а й картоплею, набагато збільшилося поголів’я худоби, птиці, не мало збудовано приміщень для тваринницьких ферм. Парторганізація, правління колгоспу уже розгорнули роботу по підготовці до весняної сівби, мобілізували колгоспників на боротьбу за одержання високих урожаїв. Треба тільки, щоб МТС теж допомогла колгоспу у виконанні намічених міроприємств”.

1952 р., квітень – із зведення про хід весняних польових робіт в 24 колгоспах району станом на 25 квітня: колгосп ім. Шверника мав 11-й показник – усього ярих 23 %, ранніх колоскових 83 %, посадка картоплі 11 %, підживлено озимини 88 %; станом на 30 квітня – сівба ярих 36 %, посадка картоплі 26 %, посіяно льону – 0, коренеплодів – (11-й показник).

1952 р., 15 травня – на весняних польових роботах змагались колгоспи ім. Шверника та ім. Молотова (голова правління Куц, секретар парторганізації Власенко); колгосп ім. Молотова значно відстає на весняно-польових роботах, а у колгоспі ім. Шверника більше посіяно ярих та посаджено картоплі.

1952 р., 22 червня – районна газета “Колгоспний шлях” інформує про змагання Ріпкинського та М.-Коцюбинського районів. Делегація Ріпкинського району побувала в колгоспах М.-Коцюбинського району з метою обміну досвідом роботи. “Побувавши в колгоспах імені Фрунзе, імені Леніна, імені Шверника і імені Хрущова, делегація визнала, що колгоспники цих колгоспів старанно працювали над виконанням соціалістичних зобов’язань, а тому домоглися непоганих наслідків. Дуже добра свиноферма в колгоспі імені Шверника. Свиноматки і поросята доброї вгодованості, але продуктивність свиноматок недостатня, трапляються випадки падіжу”.

1953 р., 12 лютого – районна газета “Колгоспний шлях” опублікувала матеріал про звітно-виборні збори в колгоспі ім. Шверника: “На основі розгорнутої критики і самокритики днями відбулись звітно-виборні збори в колгоспі ім. Шверника (село Пакуль). Товариші, які виступали в дебатах на звіт колови голови колгоспу тов. Малюги П.Ф., викрили ряд недоліків у роботі правління колгоспу і окремих колгоспників. Гострій критиці піддав роботу правління колгоспу у своєму виступі т. Мельник М.М., який відзначив, що як голова колгоспу т. Малюга, так і всі члени правління не надавали допомоги віддаленій бригаді (х. Пильня). За рік проведені лише одні бригадні збори. Тому наша віддалена бригада має ряд недоліків в роботі. Колгоспниця т. Стародуб Єлизавета відмітила, що, на превеликий жаль, в нашій артілі є колгоспники, які не працюють в колгоспі, живуть за рахунок чесних колгоспників. Це жінка комірника т. Токаря та інші. Правління колгоспу мало вивчало життя колгоспників, не завжди забезпечувало їх тяглом для підвезення дров і ін. Про недостатнє керівництво соціалістичним змаганням з боку правління колгоспу говорив у своєму виступі т. Семеняга В.Г. Правління колгоспу мало приділяло уваги розгорненню соціалістичного методу праці – соціалістичного змагання. На початку року були складені договори на соцзмагання між ланками, бригадами. Але перевіркою виконання соцдоговорів правління колгоспу не займалось. Бригадні дні в колгоспі не проводились. У своїх виступах товариші піддали гострій критиці роботу члена правління т. Радченко М.Д. Тов. Гаркуша В.С. відмітила, що т. Радченко працював агентом уповмінзагу, але парторганізація послала т. Радченка, як члена КПРС, бригадиром. На цю роботу т. Радченко не пішов, в колгоспі на рядовій роботі теж не хотів працювати, доки правління колгоспу не назначило його фуражиром. Але і на цій роботі т. Радченко працює не чесно, безініціативно, не веде контролю за видачею фуража для тваринницьких ферм. Він більше думає тільки за те, щоб забезпечити себе та своїх близьких фуражем. Різко критикували колгоспники на своїх зборах роботу ревізійної комісії, зокрема її голови т. Каранди Г.Т. Загальні збори колгоспників накреслили ряд заходів до зміцнення трудової дисципліни, успішної підготовки до весни, щоб в 1953 році добитись значного підвищення врожайності. На загальних зборах обрано правління колгоспу. Головою правління колгоспу загальні збори обрали тов. Малюгу П.Ф. Головою ревізійної комісії обрано тов. Комка І.Г.”

1953 – 1955 рр. – допубліковано матеріали про механізацію робіт у колгоспі: колгосп не має своїх трактористів (1953 р., 19 лютого); “Дві неділі працює трактор в колгоспі ім. Шверника по здрібненню грубих кормів, і за цей час нарізано січки всього 40 тонн. Про якість січки й говорити тяжко” (1953 р., 17 грудня); “механізатори МТС подали велику допомогу колгоспникам в механізації трудомістких робіт на фермах. Так, в колгоспах… ім. Шверника… встановлені насосні устаткування, які подають воду по трубах на кормокухні. Це звільнило тваринників цих колгоспів від трудомісткої роботи – постачання води ручним методом” (1954 р., 21 грудня); “в тракторній бригаді Куйбишевської МТС, яка обслуговує колгосп ім. Шверника (бригадир т. Бондаренко), затягують сівбу ранніх зернових… за перші два дні посіяно тільки біля 40 гектарів вівса… На підготовлені площі під посів ранніх зернових знаходиться три гусеничних трактори, стоять сівалки і сівачі біля них, лежить підготовлене насіння в мішках” (1955 р., 16 квітня); на пленумі райкому партії відзначалося, що в колгоспі ім. Шверника “план збирання хлібів комбайнами виконувався всього лише на 22-35 проц.” (1955 р., 21 серпня); зерноочисна машина, привезена з Ковпити, простоює (1955 р., 15 грудня); “на тваринницькій фермі колгоспу… і досі не розв’язана проблема з водою. Часто-густо доводиться ганяти корів до річки Пакульки, бо на колгоспному дворі в усіх кранах вона раптом висихає. Придбали пакуляни м’ялку і картоплемойку, але вони стоять на кормокухні без діла… На кормокухні, де приготовляється їжа для птиці, вмазали кормозапарник у грубу. “Вмонтували” так, що сторож Микола Деркач (він же і кочегар) цілу ніч топить ту грубу і ледве до ранку встигає зварити картоплю. Чому б, наприклад, не зробити пристрій для рідкого опалення? Було б краще і дешевше. Торік, наприклад, в колгоспі… переважну більшість кукурудзи колгоспники садили вручну. Це нікуди не годиться… Забезпечити якісну механізовану посадку просапних культур” (1962 р., 23 січня).

1953 р., березень – травень – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала матеріали про весняну посівну кампанію в колгоспі: колгосп має від 50 до 70 процентів кондиційного насіння (1 березня); “В колгоспі… ще не по-серйозному готуються до весни. План вивезення місцевих добрив на поле становить 8,000 тонн, але зараз вивезено лише 1200 возів. Особливо погано вивозиться гній в бригадах № 5 (бригадир т. Ходос) та № 2 (бригадир т. Деркач), незважаючи на те, що на фермі накопичено багато гною, станки не очищаються. Кузня в колгоспі не працює. До ремонту сільськогосподарського інвентаря ще не приступили, хоч більша частина інвентаря потребує ремонту” (5 березня); зорано перші 47 га грунту (9 квітня); розгорнули боронування озимих і зябу, з 24 господарств району по темпах виконання завдань весняно-польових робіт пакульський колгосп має 2-й показник (12 квітня); станом на 20 квітня колгосп мав 22-й показник: посіяно ярих 1 % та забороновано озимини 33 % (23 квітня); станом на 25 квітня: 10-й показник – посіяно всіх 17 %, в т.ч. льону 50 % (26 квітня); станом на 12 травня: 12-й показник з 25 господарств району – посіяно всіх ярих 58 %, посаджено картоплі 57 %, посіяно корнеплодів 0 (14 травня); станом на 15 травня: 15-й показник – посіяно всіх ярих 61 %, посаджено картоплі 63 %, посіяно однорічних трав 54 % (17 травня); з 25 господарств району колгосп мав 15-й показник: посіяно всіх ярих 67 %, посаджено картоплі 80 %, посіяно коренеплодів 12 % (21 травня).

1953 р., 1 березня – у виступі на пленумі райкому КП України  голова колгоспу П.Ф. Малюга розповів про підготовку до сівби та свою участь у республіканській нараді передовиків сільського господарства.

1953 – 1963 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю редактора колгоспної стінгазети “За високий урожай” В. Оношка: “Біля трьох років я працюю редактором стінної газети… Читають нашу газету всі колгоспники і механізатори. Кожний номер газети ми ретельно плануємо. Це допомагає редколегії висвітлювати всі сторони колгоспного життя. Нам пишуть бригадири колгоспу, завідуючі фермами, члени правління, секретар парторганізації та колгоспники. В кожному номері газети ми даємо передову статтю, роз’яснюємо постанови партії і уряду, ставимо невідкладні завдання перед колгоспниками. Значне місце відводимо передовим людям колгоспу, висвітлюємо хід соціалістичного змагання між ланками та бригадами. Гострою сатирою критики ми пишемо про тих, хто по без господарському відноситься до громадського добра, викриваємо хапунів, ледарів і порушників Статуту сільськогосподарської артілі. Колгоспники з задоволенням читають нашу газету, по декілька разів звертають погляди до критичних рядків віршованою мовою та вдало намальованою карикатури” (1953 р., 5 травня); “Тісні зв’язки з колгоспниками допомагають редколегії стінної газети “За високий урожай”, що виходить в колгоспі ім. Шверника, успішно здійснювати свою роль стати бойовим помічником партійній організації. Редактор стінгазети тов. Оношко критикує недоліки в роботі рільничих бригад, на фермах, уміло веде куточок сатири і гумору” (1953 р., 4 червня); своїм досвідом роботи на районній нараді робсількорів поділився редактор газети Оношко: “В передовій статті… я намагаюсь роз’яснити колгоспникам їх чергові завдання. Після передової вміщую матеріал про передових людей колгоспу, наслідки соціалістичного змагання. Критичні статті друкуємо віршованою мовою. Колгоспники нашу газету зустрічають з радістю. Велику допомогу в роботі редколегії надає секретар парторганізації т. Цибуля” (1953 р., 7 червня); “ряд стінних газет правдиво відображають життя колгоспу… сміливо викривають недоліки в роботі, сміливо розгортають критику і самокритику на своїх сторінках. Вони згуртували навколо себе сількорівський актив і направляють його на мобілізацію наших хліборобів на дальше організаційно-господарське зміцнення колгоспів. Такими газетами є стінні газети сільгоспартілі ім. Шверника “За високий урожай” (1954 р., 8 липня);

В. Оношко п’ятий рік редагує колгоспну стінгазету “За високий урожай”: “Редколегія… складається з чотирьох чоловік… Перед випуском кожного наступного номера стінгазети я раджусь з секретарем парторганізації та головою правління колгоспу в питанні тематики наступного номера. Вони дають мені поради. Редагуючи газету, я дотримуюсь, щоб статті не були надто великі, добираю влучні заголовки, факти викладаю конкретно, підтверджуючи їх прикладами, дбаю про добре художнє оформлення газети, доповнюю її потрібними карикатурами. Критичні статті редагую віршованою мовою, що збільшує їх ефект. Все це робить газету цікавою, її люблять читати колгоспники і охоче дописують до неї статті. В 1954 році… випущено 17 номерів газети” (1955 р., 20 лютого); газета користується авторитетом серед колгоспників (1955 р., 27 березня); у рубриці “Огляд преси” друкується матеріал “Якби частіше” про колгоспну стінну газету “За високий урожай” (1962 р., 3 жовтня); “Відчуття подиху часу” про колгоспну стіннівку (1963 р., 13 лютого).

1953 р., 21 травня – районна газета “Колгоспний шлях” надрукувала статтю секретаря парторганізації колгоспу Ф.І. Цибулі “Як ми організували массово-політичну роботу на сівбі”: “Відомо, що зразкове проведення весняної сівби залежить насамперед від рівня організаційно-партійної і массово-політичної роботи первинної парторганізації. Ми використовуємо різноманітні форми по вихованню колгоспників, по підвищенню їх свідомості, чесного і сумлінного відношення до праці і збереження громадського добра. За час сівби значно покращена робота агітколективу села. В складі агітаторів працює у нас 14 комуністів, 6 комсомольців і 30 чоловік учителів та колгоспників. В кожній ланці (а їх у нас 36) працює агітатор. Це дало змогу своєчасно ставити перед членами ланок чергові завдання на сівбі, зробити соціалістичне змагання колгоспників дійсно бойовим і масовим. Регулярно і вміло ведуть масово-політичну роботу агітатори тт. Оношко, Кононенко, Чередниченко, Гаркуша і багато інших. Особливо дохідливо проводить бесіди тов. Оношко. Він вміло поєднує бесіди з життям бригади і колгоспу. Через стінну газету тов. Оношко викриває недоліки в роботі, показує кращих колгоспників, їх сумлінну працю в полі. Агітатори і стінна газета багато роблять для того, щоб колгосп в цьому році значно краще справився з сівбою всіх культур.

Соціалістичному змаганню рільничих бригад, ланок і колгоспників ми приділяємо значну увагу. Зобов’язання району, колгоспу і кожної бригади та ланки знають всі колгоспники. Ми провели бесіди на цю тему ще до початку сівби. І треба сказати, це допомогла нам в організації праці колгоспників.

На останньому засіданні правління колгоспу з участю всього активу ми підвели підсумки соціалістичного змагання. Переможцем змагання виявилась четверта рільнича бригада комуніста тов. Радченка. Їй вручено перехідний Червоний прапор правління колгоспу і первинної парторганізації. Бригадні збори колгоспників вручили цей прапор кращій ланковій Насті Юхимівні Лях. Вона першою в колгоспі закінчила садіння картоплі на своїй ділянці. Всі члени ланки активно працюють над виконанням своїх зобов’язань. Цій події колгоспного життя агітатори присвятили свої бесіди. В них підкреслено необхідність працювати ще краще, щоб завоювати першість в змаганні і одержати перехідний Червоний прапор.

Бригадир третьої бригади комуніст т. Пильник, що змагається з четвертою бригадою, прикладає всі свої організаційні здібності, щоб закінчити всі посівні роботи, виростити високий урожай і одержати відзнаку першості в змаганні.

Пожвавлена робота і сільського лекторію. В колгоспі є віддалені бригади. Серед колгоспників цих бригад ми організували читання лекцій – 2 рази в місяць силами наших лекторів. Лектори тт. Рослий, Кононенко виступають з лекціями про рішення ХІХ з’їзду партії, про завдання п’ятого п’ятирічного плану в сільському господарстві.

Але лекційна пропаганда потребує ще значного покращення. Наприклад, в х. Пильня лекції бувають рідко, а в невеличких хуторах зовсім не читаються.

Великим недоліком нашої роботи є й те, що ми не добилися зразкової наочної агітації. Щоправда ми вже підготували Дошку пошани передовиків колгоспного виробництва і Дошку показників соціалістичного змагання. Проте красиво написані лозунги і плакати ще рідко зустрічаються на селі і в бригадних дворах. Цей недолік ми негайно ліквідуємо.

Покращуючи масово-політичну роботу серед колгоспників, агітколектив колгоспу робить значний вклад в справу завоювання в цьому році високого врожаю всіх сільськогосподарських культур. Сівбу зернових ми провели в стислі строки. Прикладаємо всі сили до того, щоб в найближчі дні закінчити садіння картоплі, створити міцну кормову базу для тваринництва, відремонтувати всі громадські приміщення. Різноманітними формами агітаційно-масової роботи серед колгоспників і механізаторів ми доб’ємося першості в соціалістичному змаганні з колгоспом ім. Молотова”.

1953 р., 28 червня – на спільному засіданні виконкому районної ради та бюро райкому КП України розглядалось питання про стан сінокосіння та силосування кормів у колгоспах району. Відзначалось, що “особливо безтурботно відносяться до накопичення кормів в колгоспі ім. Шверника… не приступили до сінокосіння природних сіножатей, план закладання силосу не виконується”.

1953 р. – районна газета “Колгоспний шлях”

Андрій Курданов Тема: Про село 16 Літопис села: частина VІІ 1954 р., 3 червня – у районній газеті “Колгоспний шлях” надруковано статтю Н. Сердюка “Покращити керівництво соціалістичним змаганням”: “Серед колгоспників, механізаторів МТС і спеціалістів сільського господарства широкого розмаху набрало соціалістичне змагання за успішне здійснення завдань партії і уряду по різкому підвищенню врожайності всіх сільськогосподарських культур і продуктивності громадського тваринництва. З початку року розгорнулося соціалістичне змагання за виконання цих великих завдань в колгоспі ім. Шверника. Зобов’язання, взяті ланками, бригадами, обговорені на бригадних зборах. Викликано на змагання колгосп ім. Молотова із зазначенням конкретних зобов’язань. Колгоспники активно готувалися до проведення весняної сівби, тваринники покращили догляд за худобою. Проте, непогано організувавши соціалістичне змагання, парторганізація колгоспу (секретар тов. Царенок) далі пустила цю важливу ділянку роботи на самоплив, не створила справжнього напруження в боротьбі за виконання взятих зобов’язань. Питання про хід соціалістичного змагання жодного разу не обговорювалося ні на зборах, ні на бюро парторганізації. Не було також проведено перевірки виконання соціалістичних зобов’язань як ланками, працівниками ферм, бригадами, так і колгоспом в цілому. П’ята бригада (бригадир тов. Дорошок) являється однією з відсталих в колгоспі, навіть недовиконала план посадки картоплі. Однак ніяких заходів не було вжито, щоб ліквідувати її відставання. Ланкова цієї бригади Дорошок Ольга взяла підвищені зобов’язання по одержанню врожаю картоплі і льону, але і їй ніякої допомоги не надається. Не організовуються колгоспниці цієї ланки на своєчасну прополку льону. Те ж саме можна сказати і про ланку Бригинець Василини з четвертої бригади. Правління колгоспу вручило перехідний Червоний прапор першій бригаді (бригадир тов. Семеняга), яка першою закінчила з перевиконанням планового завдання посадку картоплі. Але і тут частково допущена формальність, не проведено належної роз’яснювальної роботи, направленої на нове трудове піднесення колгоспників. Бригада, так як і інші, відстає з прополюванням льону. Бригадна хата не обладнана, відсутня наочна агітація, не вивішені соціалістичні зобов’язання бригади з відміткою їх виконання, не випускаються бойові листки, а перехідний Червоний прапор знаходиться на квартирі бригадира. Відсутня відповідальна робота і серед тваринників, не зосереджується їх увага на повсякденній боротьбі за виконання взятих соціалістичних зобов’язань. План розвитку громадського тваринництва не виконаний. Далеко не виконуються соціалістичні зобов’язання по одержанню приплоду телят і ягнят. На низькому рівні знаходиться і продуктивність тваринництва. Тут надій молока від кожної фуражної корови становить 280 літрів, від кожної несучки одержано лише 7 яєць. Зовсім недостатньо проводиться масово-політична робота серед колгоспників віддалених бригад. В четвертій бригаді (х. Конюшівка) стоїть похилина вітрина для вивішування газет, але в цьому році газети не вивішуються і читання їх не організовані. В бригадній хаті продовжує висіти бойовий листок, випущений 10 квітня і більше їх тут не випускали. Відсутня будь-яка наочна агітація – гасла, плакати. Таке ж становище в п’ятій бригаді (х. Семенягівка). В колгоспі є немало передових колгоспників, одначе дошки пошани не організовано. Парторганізація повинна негайно провести бригадні збори, на яких обговорити наслідки змагання за час весняної сівби, усунути виявлені недоліки і зосередити увагу колгоспників на проведенні зразкового догляду за посівами і в найкоротший строк прополоти льон. Необхідно залучити всіх тваринників до активної участі у виконанні плану розвитку громадського тваринництва та підвищення його продуктивності і одноразово надати ім. в цьому потрібну допомогу. Повсякденне керівництво соціалістичним змаганням повинно стояти в центрі уваги всієї роботи парторганізації. Партгрупи при Куйбишевській МТС на чолі з секретарем РК КПУ т. Костюченком повинна допомогти парторганізації розгорнути дійове соціалістичне змагання і покращити масово-політичну роботу у віддалених бригадах колгоспу”. 1954 р., 6 червня – що колгосп першим у районі закінчив прополку льону. 1954 – 1955 рр. – “ніякої підготовки до відкриття дитячих ясел не поводиться в колгоспах… ім. Шверника… Голови цих колгоспів… Цибуля… не борються за комуністичне виховання і здоровя дітей” (1954 р., 10 червня); на пленумі райкому КП України відзначається, що в колгоспі не проявляють потрібного піклування про жінок – не відкрито дитячих ясел (1955 р., 3 липня). 1954 – 1955 рр. – досі “не створені тютюноводські ланки… ще і досі незакінчена посадка тютюну, на заріджених площах не проведена підсадка” (1954 р., 17 червня); “приділяють серйозну увагу вирощенню махорки. Площа під махорку добре угноєна. На кожний гектар тут висаджено по 70 тисяч стебел махорки… Добре працюють ланки, де ланковими Д. Черниченко, М. Каранда, Ф. Репіч, А. Черниченко” (1955 р., 16 червня); “значна кількість сухої готової до здачі махорки є в колгоспах… ім. Шверника… однак здачу її державі затягують. Поряд з цим в колгоспах… дуже погано організовано догляд за махоркою. Так, в колгоспі ім. Шверника розвішана в свинарнику і корівнику махорка розкрадається, а правління і парторганізація не приймають необхідних заходів до ліквідації зловживань” (1955 р., 15 вересня); колгосп своєчасно зібрав махорку, висушив і здав державі, значно перевиконавши план здачі (1955 р., 15 грудня). 1954 р., липень – серпень – “сповнені благородним бажанням своєчасно і без втрат зібрати новий урожай зернових культур, колгоспники… пильно стежать за посівами дозріваючих хлібів. Виявивши поспіле жито в першій, другій, четвертій бригадах, розпочато вибіркове збирання його. Всього вже зібрано жита на площі 70 гектарів”. Колгоспники приступають до збирання льону (11 липня); “В обстановці великого політичного і трудового піднесення, викликаного рішеннями червневих Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, розгортаються жнива в колгоспі… Закінчено збирання зернобобових на площі 1044 га і розпочато збирання гречки – скошено 60 га. Всі 100 га льону обмолочені, соломка замочена і 60 процентів уже після замочки розстелена для просушування. Однарозово закладено силосу 700 тонн. Силосування продовжується за рахунок перероблення на силос кормового люпину та різних болотяних трав. План хлібопоставки та натуроплати МТС виконано достроково і частину хліба продано в рахунок закупки. Для посіву озимини уже підготовлена площа 325 га, в тому числі приорано 230 га люпину на угноєння. Є також 1000 цнт і насіння. 9 серпня посіяно перші 10 га жита. Торфокрошки заготовлено 800 тонн” (12 серпня). 1954 р., 15 липня – у виступі директора Куйбишевської МТС Костюка на пленумі райкому КП України відзначено на збиранні врожаю та заготівлі кормів колгосп ім. Шверника. 1954 – 1955 рр. – голова колгоспу Ф.І. Цибуля разом з 31 екскурсантом з Чернігівщині виїхав до Москви на Всесоюзну сільськогосподарську виставку (1954 р., 9 вересня); голова колгоспу Пугач у складі обласної делегації відвідав виставку (1955 р., 23 червня). 1954 р., 12 вересня – “Багато заяв від колгоспників надійшло до райвиконкому з проханням направити їх в райони освоєння цілинних земель на допомогу в збиранні вирощених хлібів. З колгоспів… ім. Шверника… 11 вересня виїхало до Казахстану 100 колгоспників. Від’їжджаючи, всі вони заявили, що віддадуть всі свої сили і вміння, щоб швидше і без втрат зібрати багатий врожай, вирощений на цілинних і перелогових землях”. 1954 р., 16 вересня – 12 вересня в школі відбулась піонерська лінійка, на якій секретар РК ЛКСМУ Горлач вручила перехідний кубок і грамоту газети “Піонерська правда” за перемогу в лижних змаганнях у січні-лютому. Старша піонервожата Орел та піонери запевнили, що “докладуть всіх зусиль, щоб і надалі зберегти першість у змаганнях і перехідний приз залишити за своєю школою”. 1954 р., 10 жовтня – “Хороших успіхів добилися хлібороби колгоспу ім. Шверника. З вивішених діаграм в павільоні цього колгоспу видно як швидко підвищується урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва в цьому колгоспі. Так, в 1951 році колгосп мав урожайність озимого жита по парах 9 цнт з гектара, а в цьому році – 12 цнт. Доход від однієї свиноматки в 1951 році колгосп мав 16 крб., а в цьому році – 1541 крб. Свинарка Гаркуша П. одержала приріст відкормлених свиней по 744 грами на голову на добу. Високий урожай картоплі одержали колгоспники артілі ім. Шверника. Бригада № 1 (бригадир т. Семеняга) зібрала урожай картоплі по 175 цнт з гектара на площі 35 га. Ланка Ломонос А. одержала картоплі 120 цнт з гектара на площі 6 га”. 1954 р., 24 жовтня – районна газета “Колгоспний шлях” наддрукувала статтю завуча Пакульської школи В. Оношка “Патріотичний вчинок”: “справляння релігійних свят супроводжується пияцтвом, неробством, а це призводить до шкидливих наслідків. 15 жовтня на хуторі Пильня спалахнула скирта колгоспної соломи. Пожежа виникла через необережність сп’янілої людини, яка відзначала релігійне свято “Покрову”. Пожежу помітили піонери та учні Пильнянської початкової школи, а також піонери 5 і 6 класів Пакульської школи. Бачачи, що нікого з колгоспників нема поблизу, піонери та учні почали гасити вогонь. Під керівництвом учителів Рослого І.Г., Помазної Н.Д. та Диби Л.П. піонери та учні загасили пожежу, врятували частину соломи та колгоспну стайню. Особливо проявили себе піонери та учні Борисенко В., Пильник М., Пильник М.Ф., Мекшун О., Німець М., Коваленко М., Волевач М., Мельник О., Мельник Л. Та інші. Правління колгоспу імені Шверника винесло їм подяку та преміювало подарунками. Учні х. Пильня вирішили створити дружину юних пожежників, щоб охороняти від пожежи колгоспну власність та власність колгоспників. Це слід наслідувати піонерам всіх шкіл району”. 1954 р., 22 грудня – районна газета надрукувала статтю П. Тукала “Осторонь головного завдання”: “Колгосп ім. Шверника один з найбільших в районі. Він має всі можливості широко розвивати всі галузі сільського господарства, зокрема тваринництво. Однак в минулому тваринницькому році в колгоспі від кожної корови надоєно тільки по 657 літрів молока, тільки на 24 проценти виконане планове завдання одержання яєць від кожної несучки та на 53 проценти настрич вовни. Далеко не виконаний і план відгодівлі свиней. Здавалося і, що правління колгоспу (голова т. Цибуля Ф.І.) і парторганізація (секретар т. Царенок І.Д.) врахують недоліки минулого року і проаналізувавши свою роботу, не допустять їх в новому тваринницькому році. Але цього не сталося. Питання розвитку і підвищення продуктивності тварин пущене на самоплив, байдуже до своїх обов’язків голови правління т. Цибуля. Це йому заважає те, що частенько, буває… На зиму худоба забезпечена кормами лише на 72 проценти. Це вже зобов’язує правління колгоспу встановити економне і правильне витрачання кормів. Але корми витрачаються нераціонально і безгосподарно. Великій рогатій худобі дають сіно і силос з не переробленою соломою, яка не поїдається. Колгосп придбав в цьому році соломорізку, однак січка не ріжеться і ями для самозапарювання січки не використовуються. Ще й на сьогодні на фермах не створено запасів грубих кормів. Мають місце часті випадки розкрадання кормів, особливо в віддалених бригадах. В х. Рудня фураж розкрадається, а правління колгоспу практичних заходів не вживає. Навіть уже почався подіж телят. Обходить стороною непорядки і завідуючий фермою великої рогатої худоби т. Радченко. Ферми не повністю укомплектовані кадрами. Правління колгоспу зобов’язало заступника голови по тваринництву т. Пильника О. підібрати тваринницькі кадри, але й досі на фермі невистачає двох доярок. Доярки і свинарки не забезпечені необхідним спецодягом, халатами, рушниками, милом. Погані справи і на свинофермі. Корми приготовляються несвоєчасно, годувати свиней починають о 10-11 годині ранку. Причина в тому, що несвоєчасно приготовляється і доставляється фуражне борошно, нема запасів палива. Зав.свинофермою т. Ходос І. мабуть і не помічає безпорядку, що робиться на кормокухні. Приміщення це нове, збудоване в цьому році, але тут за гряззю і димом, що йде з топки від нерубаних сирих різок, не видно і людей. Нема тут ніяких пристосувань для полегшення праці тваринників, нема де і культурно відпочити піля роботи. Кімната для відпочинку не обладнана, крім ослона в ній нічого більше не побачити. Нема чим похвалитися завідуючому птахофермою т. Стародубу. Приміщення для птиці не утеплене, послід не викидається, лежить величезними кучами. Складається думка, що протягом року приміщення зовсім не очищалося. Багато недоліків і у бригадних дворах. У бригаді № 2 (бригадир т. Цибуля І.) в конюшні антисанітарний стан. Приміщення не обмазане, кругом продиравлене, потолочних перекрить нема, двері не утеплені. В середині приміщення ніякого обладнання, навіть відсутні станки. На бригаді № 5 (бригадир т. Токар) в приміщенні для робочих волів накопилось дуже багато гною. Приміщення холодне, не обмазане, нема стелевого перекриття і кормушок. Конюшня бригади № 4 (бригадир т. Радченко) нова, але всі вікна в ній позабивані, а світло пробивається через продиравлену кришу. З усього цього витікає висновок, що з утриманням і особливо годівлею худоби в колгоспі створюється зогрозливе становище, падає продуктивність тваринництва. Успіхи в розвитку і підвищенні продуктивності тваринництва в основному залежить від правильної роботи правління колгоспу і особливо його голови, від вміння працювати з людьми, правильно направляти трудову діяльність колгоспників. На великий жаль у голови колгоспу т. Цибулі Ф.І. цього не помічається. Стоїть осторонь і його заступник по тваринництву т. Пильник О.П.”. 1955 р., 13 січня – молокозливщиця з с. Пакуль Цибуля Ганна Ничипорівна, 1924 р.н., працює на Андріївському маслозаводі, за чесну і сумлінну працю нагороджена значком “Відмінник промисловості м’ясних і молочних продуктів”. 1955 р., січень – березень – районна газета оприлюднила матеріали про підготовку колгоспу до весняно-польових робіт: вивезення органічних добрив на поля: станом на 1 січня (7-й показник) – на всю площу ріллі 2,7 %, під техкультури, картоплю та просапні 10,8 % (16 січня); вивезено торфу на добрива з розрахунку на 1 га: станом на 1 січня (14-й показник) – на всю площу ріллі 0,4 %, під техкультури 3,5 % (16 січня); станом на 1 березня (22-й показник) – вивезено гною – 11,6 %, торфокрошки – 10,4 %, попелу – 14 %, пташиного посліду – 16,5 % (10 березня); станом на 12 березня (21-й показник) – вивезено гною – 13 %, вивезено торфу – 11,8 % (13 березня); станом на 18 березня з 26 господарств району колгосп мав 24 показник: вивезено гною – 14 %, вивезено торфу – 10 % (20 березня); станом на 22 березня (22-й показник) – вивезено гною – 16 %, торфу – 18 % (24 березня); “організували вахту по вивозці гною і торфокрошки. За два дні вивезено 268 тонн торфокрошки та 90 тонн гною, в тому числі під кукурудзу – 50 тонн торфокрошки і 90 тонн гною. Найкраще працювала бригада № 5 (бригадир т. Царенок Є.П.)… ланка Дорошок О.І… члени ланки Струк І.Є., Примаченко В.Ф., Дорошок С.Ф., Заводенко Є.І…. Сумлінно працювали тракторист Савчук І.С… і шофер Царенок П.Д… Бригада № 4 (бригадир тов. Радченко Н.З)…. Добре працювали ланкова Постол М.А. з членами ланки Постол К.П., Леляк Д.Ю., Леляк С.А., Цехмістер О.А. В колгоспі вивезено 1223 тонни торфокрошки та 1232 тонни гною” (17 березня); “Викликає тривогу готовність сільськогосподарських машин і інвентаря в колгоспах… як… ім. Шверника… знаходиться під відкритим небом і не ремонтується” (31 березня). 1955 р., 20 січня – 25 комсомольців та молоді з Пакуля виїхали в Казахстан на підняття цілинних земель. 1955 р., 20 січня – районна газета “Колгоспний шлях” повідомила, що для підвищення врожайності сільськогосподарських культур у колгоспі на площі 100 га здійснюється снігозатримання снігорозорювачами-трикутниками. 1955 р., 27 січня – на передвиборних зборах колгоспники висунули кандидатом у депутати обласної ради голову М.-Коцюбинського райвиконкому Дмитра Павловича Миронова. 1955 р., 3 лютого – районна газета надрукувала великий матеріал О. Лугового про звітно-виборні збори в колгоспі “Коли правління не прислухається до голосу мас”: “Швидко заповнюється приміщення сільського клубу… Мимоволі складається враження, що поза увагою трудівників артілі не залишиться жодне питання, що вони вимагатимуть від правління колгоспу докладного звіту за весь минулий сільськогосподарський рік… Колгоспники різко критикували правління колгоспу і ревізійну комісію, вказували на істотні недоліки і причини відставання, вносили свої пропозиції, спрямовані на ліквідацію відставання… Колгоспник Якубець Корній говорить про те, як деякі керівні товариші думають лише про себе та про своїх родичів, про те, як використовувати колгоспне добро для себе… Головою колгоспу обрано Пугача Г.І.”. 1955 р., квітень – червень – районна газета надрукувала матеріали про хід весняно-польових робіт у колгоспі:  підживлення озимих культур станом на 5 квітня (7-й показник) – 48 % (7 квітня); станом на 15 квітня (14-й показник) – посіяно ранніх колоскових – 33 %, підживлено озимих – 61,5 %, забороновано озимих – 23 % (16 квітня); станом на 25 квітня (24-й показник) – посіяно ярих – 12 %, забороновано озимих – 40 % (28 квітня); станом на 10 травня (22-й показник) – посіяно ярових – 48,3 %, посіяно люпину – 70 %, посаджено картоплі – 56 % (12 травня);  посіяно коренеплодів ти силосних культур станом на 10 травня 0 % (12 травня); “повністю не довели насіння цих культур до посівних кондицій по чистці… Безвідповідально ставляться до цього важливого агротехнічного міроприємства агрономи і голови колгоспів… ім. Шверника” (16 квітня); “В сільгоспартілі… з підготовкою до жнив не поспішають… Без напруження працює будівельна бригада (бригадир т. Деркач)… Тривожний стан в колгоспі з ремонтом зерноочисних машин і іншого сільгоспінвентаря… Безконтрольність, відсутність вимогливості і відповідальності за доручену справу з боку завгоспа… негативно впливає на виконання цих робіт” (30 червня). 1955 – 1962 рр. – лісничий Пакульського лісництва повідомив, що в колгоспі ім. Шверника організовано проводять деревонасадження (1955 р., 21 квітня); “В колгоспі… знищують молоді насадження, пасучи тут колгоспну худобу… в цьому колгоспі бригадири… видають на ніч лісо порушникам коней або волів для крадіжки лісу в держлісфонді Пакульського лісництва”. В. Приходько – лісничий Пакульського лісництва (1955 р., 23 червня); зі статті М. Комка “І шумітиме ліс зелений”: “працівники Пакульського лісництва вирішили в цьому році посадити ще 90 гектарів лісу, провести озеленення шляхів. Вже зараз розпочато роботи. За останні дні посаджено молоді саджанці на площі понад 20 гектарів. Посадка проводиться на високому агротехнічному рівні. Всі роботи лісівники ведуть у комплексі. Разом з посадкою садженців закладають новий розсадник на площі 1,8 гектара. Тут будуть сосна та листяні породи. Старанно трудяться Іван Стародуб, Федір Вітер, Михайло Ходос” (1962 р., 17 квітня). 1955 – 1963 рр. – у районній газеті “Колгоспний шлях” та “Шляхом комунізму” вміщено матеріали про вирощування кукурудзи: “розпочали сівбу кукурудзи, засіяли перші гектари” (1955 р., 12 травня); станом на 20 травня з 26 господарств району колгосп мав 11-й показник – посіяно кукурудзи 44 % (1955 р., 22 травня); станом на 25 травня (12-й показник) – 86 % (1955 р., 26 травня); “артіль одержала непоганий врожай кукурудзи” (1955 р., 15 вересня); станом на 15 вересня зібрано кукурудзи роздільним способ – 15 % (1955 р., 18 вересня); у передовій статті “Ланка” йшлося про організацію роботи в ланках колгоспу, де відзначено ланку О. Клепчинської, аналізувалися недоліки в роботі інших: “Вина в цьому звичайно і правління колгоспу, і агронома, які недооцініють агронавчання, не вивчають з ланковими та колгоспниками агротехніки вирощування кукурудзи та інших культур” (1962 р., 1 лютого); “в минулому році… порадував урожай кукурудзи. На кожному гектарі посіву одержано по 46 цнт зерна качанистої, а ланка Євдокії Примаченко виростила по 48 цнт на круг… в нинішньому році вони зобов’язалися одержати по 50 цнт зерна з кожного гектара. Для того, щоб виростити такий урожай, тут раціонально використовують кожний день. Ось і сьогодні ланка дружно працювала на вивезенні гною та торфокрошки. Особливо старанно трудилися Ольга Мойсієнко, Марія Заводенко та Надія Мойсієнко. За день вони відвантажили 80 тонн торфокрошки. Всього під урожай кукурудзи вивезено 400 тонн торфогнойова них компостів, що становить по 40 тонн на кожний гектар. Ланка проводить кагатування торфу з гноєм, перемішуючи з мінеральним

4 жовтня 2010

(0|0)

Андрій Курданов Тема: Про село 16 Літопис села: частина ІХ 1963 р., січень – лютий – у районній газеті “Шляхом комунізму” вміщено матеріали про виробничу діяльність колгоспу: з 64 господарств району колгоспом вивезено органічних добрив (на гектар орної землі) у 1962 році 11,4 тонн – 8-й показник, в т.ч. під урожай 1963 року 1,3 тонн – 28-й показник (1963 р., 8 січня); вивезено органічних добрив під урожай на 1 га ріллі 1,8тонн – 36,6 % січневого завдання – 31-й показник (12 лютого); 13 % – 43-й показник (1963 р., 19 лютого); під кукурудзу станом на 1 березня на 1 га 22 т – 9-й показник (перший має 54,3 т) (1963 р., 5 березня); ремонт тракторів станом на 10 лютого: коефіцієнт готовності 66,6, всього тракторів 9, відремонтовано 6 – 32-й показник (1963 р., 20 лютого). 1963 р., 2 лютого – районна газета “Шляхом комунізму” повідомила, що Пакуль одержить електроенергію в другому кварталі. 1963 р., 19 березня – районна газета “Шляхом комунізму” у рубриці “Лист з редакції” на лист Бубна з Папірні відповіла: “У 1963 році є можливість радіофікувати село Папірню за рахунок колгоспу. Для цього правлінню необхідно звернутись до Чернігівської будівельно-монтажної дільниці зв’язку і укласти договір”. 1963 – 1988 рр. – на районну Дошку пошани за виконання виробничих планів занесені: ланкова М.І. Ломонос (1963 – 1966), бригадир А.К. Гаркуша (1966), свинарка М.Я. Михневич (1966, 1970 – 1973), доярка М.Ю. Ворох (1966), бригадир городньої бригадир В.М. Бориско (1967 – 1968, 1974 – 1976), свинарка А.М. Цибуля (1967), бригадир М.Д. Царенок (1968), тракторист М.Ю. Крижанівський (1969), тракторист І.Й. Волевач (1973), секретар комсомольської організації колгоспу Г.К. Цехмістер (1976), колгоспник І.М. Волевач (1976), тракторист В.М. Михневич (1977 – 1981), доярка О.Ф. Півень (1977), завідувач виробничою дільницею колгоспу А.М. Мельник (1978), оператор машинного доїння Г.С. Михневич (1979), комбайнер М.М. Трихліб (1981), секретар комсомольської організації колгоспу С.Г. Токар (1986), лісничий Пакульського лісництва В.П. Руденок (1987), оператор по вирощуванню телят Є.Ф. Гаркуша (1988). 1960-ті рр. – у зв’язку з ліквідацією невеликих сіл мешканців села Конюшівка було переселено до Пакуля. 1965 – 1969 рр., січень – районна газета друкує вірш Олександра Каранди “Село моє” (1965 р., січень); друкуються вірші О. Каранди (1969 р., 13 вересня). Фото села 1969 р., 11 жовтня. 1967 – 2001 рр. – у 1967 р. школа набуває статусу середньої і в 1968 р. відбувається перший випуск 10-го класу. У 1955 р. у селі збудовано двоповерхове приміщення школи. У 1994 р. введено в дію приміщення шкільного спортзалу. Початкові школи на хуторах: в Рудні з 1932 р., у Семенягівці та Локотькові з 1944 р., у 1960 р. збудовано нове приміщення школи в Пильні (існували до 80-х рр. ХХ ст.). Завідувачи та директори Пакульської школи: О.П. Липко (1944 – 1946), В.Ф. Каранда (1946 – 1948), Г.П. Кириченко (1948 – 1949), В.П. Кононенко (1949 – 1953), А.М. Шибирин (1953 – 1962), О.К. Дерев’янко (1962 – 1971), В.І. Томаш. (1971 –– 1972), П.І. Остапенко (1972 – 1987), В.В. Бабинець (1987 – 1992), С.В. Шульга (1992 – 1994), А.Л. Курданов (1994 – 2001), О.В. Дацюк (з 2001 р.). 1968 – 2002 рр. – випускники Пакульської школи-медалісти: Ю.В. Бориско, Р.П. Дорошок, П.А. Бориско (1968); В.О. Дерев’янко, О.В. Цибуля, Л.Ф. Цибуля, В.А. Бориско, Л.В. Деркач (1972); В.В. Гаркуша (1974); Г.М. Каранда, П.Ф. Цибуля, В.І. Бориско (1975); С.М. Орел, В.В. Якубець, Л.В. Міхневіч (1986); І.Р. Касій, Ю.П. Остапенко, О.В. Гаркуша (1987); М.В. Якубець, С.В. Деркач, А.І. Постол (1989); І.М. Мекшун (1990); І.І. Токар та Н.М. Бориско (1993); А.М. Ворох та П.М. Цибуля (1995); О.М. Бориско (1996); Я.В. Токар та О.Г. Цехмістер (1999); Л.О. Цибуля та Л.В. Струк (2000); Л.М. Цибуля (2002). 1969 – 2000 рр. – у Локотькові збудовано новий магазин. У січня 1971 р. у Пакулі відкрито магазин. У 2000 р. у селі з’являються магазини колгоспу “Полісся” та Чернігівського хлібзаводу, приватних осіб – підприємця з м. Славутич О.М. Грибанова (1998) та жительки села Л.В. Ковальчук. 1972 р. – Чернігівське підприємство “Чернігівриба” має свої ставки і на землях Пакульської сільради. У 1972 р. розпочались роботи по створенню рибставків, у 1981 р. біля Рудні почали будувати господарський двір та житлові будинки. 1973 р. – встановлено пам’ятний знак на місці, де 20 – 23.09.1943 р. воїни 13-ї армії під командуванням генерала Пухова форсували Дніпро. Знак – гранітний камінь, на якому закріплено меморіальну дошку з пам’ятним написом. 1973 – 1974 рр. – бронзовою медаллю ВДНГ СРСР нагороджені тваринниця В.Х. Примаченко (1973), бригадир В.М. Бориско (1974). 1975 р. – на районному святі до Дня молоді в смт. Седневі Пакульській комсомольській організації вручено перехідний Червоний прапор РК ЛКСМУ за високі показники в соціалістичному змаганні й плідну роботу по вихованню молоді. 1975 р., листопад – Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ за активну роботу по вихованню молоді нагороджена секретар комсомольської організації колгоспу “Зоря комунізму” Ганна Цехмістер. 1977 р., квітень – на районному шашковому змаганні в особистому заліку переможцем став вчитель В.М. Деркач, третім – Г.Г. Ковальчук. Команда колгоспу зайняла І-е місце. У травні на районному змаганні з шашок в особистому заліку І-е місце серед чоловіків зайняв вчитель німецької мови А. Хрущ. 1977 р., травень – у Пакулі відкрито новий стадіон, відбулись перші спортивні змагання. 1979 р. – на територій сільської ради проводились зйомки художнього фільму “Підпільний обком діє”, пізніше “Володькіне життя”. У 2000 р. по обласному телебаченню демонструється документальна стрічка про село Пакуль. У Пакулі в 2001 р. студія “1+1” проводила зйомки окремих епізодів документального фільму “Велика Вітчизняна війна. Український рахунок”. 1982 р., 18 травня – переможець Всесоюзного соціалістичного змагання за 1981 рік Любов Василівна Черниченко премійована велосипедом. 77 передовиків колгоспу нагороджені орденами та медалями СРСР: орден Трудового Червоного Прапора: Василь Миколайович Бориско – бригадир городньої бригади (1972), Андрій Кирилович Гаркуша – бригадир (1973). орден Жовтневої Революції: Василь Миколайович Бориско – бригадир городньої бригади (1971). орден “Знак Пошани”: Марія Іванівна Ломонос – ланкова (1966), Марія Яківна Михневич – свинарка (1973), Микола Павлович Орел – тракторист (1973), Володимир Олексійович Пильник – водій автомашини (1977). орден Трудової Слави ІІІ ст.: Іван Федорович Ходос – тваринник (1975), Микола Олексійович Маркович – тракторист (1977). медаль “За трудову доблесть”: Григорій Сидорович Штих – тракторист (1966), Марія Яківна Михневич – свинарка (1971), Ольга Миколаївна Деркач – ланкова (1973), Ганна Степанівна Михневич – доярка (1973), Олексій Наумович Бубен – тракторист (1975), Василь Михайлович Шерештан – тракторист (1975), Олександра Ісаківна Каранда – ланкова (1977), Іван Денисович Царенок – секретар парторганізації колгоспу (1977), Володимир Іванович Рєпич – тракторист (1988). медаль “За трудову відзнаку”: Андрій Миколайович Шибирин – директор школи (1954), Марія Минівна Якубець – телятниця (1966), Олег Іванович Суходол – зоотехнік (1966), Марія Григорівна Гаркуша – колгоспниця (1978), Любов Василівна Черниченко – майстер по виробництву молока (1986). медаль “Ветеран праці”: Ольга Мойсієвна Вітер, Федір Павлович Маркович, Уляна Олексіївна Гаркуша, Федір Іванович Цибуля, Уляна Іванівна Постол, Олексій Михайлович Каранда. орден “Материнська Слава” І ст. (за народження та виховання 9 дітей): Надія Федорівна Бубен, с. Пакуль (1977), Ганна Сильвестрівна Зеляк, домогосподарка, с. Пакуль (1981). орден “Материнська Слава” ІІ ст. (за народження та виховання 8 дітей): Надія Федорівна Бубен, с. Пакуль (1974). орден “Материнська Слава” ІІІ ст. (за народження та виховання 7 дітей): Єфросинія Захарівна Німець, с. Рудня (1945), Єфросинія Федорівна Токар, с. Пакуль (1945), Ганна Сильвестрівна Зеляк, с. Пакуль (1974). медаль “Медаль материнства” ІІ ст. (за народження та виховання 5 дітей): Мотрона Степанівна Гаркуша, с. Пакуль (1945), Клавдія Федорівна Притиковська, с. Пакуль (1970), Ганна Іллівна Марміль, колгоспниця, с. Пакуль (1976), Надія Дем’янівна Примаченко – домогосподарка, с. Пакуль (1977), Валентина Марківна Каранда – домогосподарка, с. Пакуль (1970). 1984 р. – державний гідрологічний заказник “Вінниця” (9 га), Пакульське лісництво, низинне осокове болото – регулятори рівня ґрунтовних вод 100. 1985 р., 21 березня – на обласну Дошку пошани занесено колгосп “Зоря комунізму” (голова колгоспу М.П. Рудник, секретар партійної організації В.С. Ковальчук, голова профкому Т.В. Гаркуша, секретар комсомольської організації колгоспу С.Г. Токар). 1985 р. – забудовується нова вулиця для спеціалістів сільського господарства. З 2002 р. носить ім’я лікаря лікаря Г.М. Вербицького. 1986 р., 26 квітня – у селі дізналися про аварію на Чорнобильській атомній станції. З аеродрому неподалік Малійок над Пакулем пролягає повітряний шлях вертольотів з вантажем до зруйнованого четвертого енергоблоку станції. Згодом учнів школи вивозять до різних оздоровчих закладів Грузії, Криму та Латвії (Юрмала, жовтень-листопад 1996 р.). Протягом декількох років окремі учні перебуватимуть у родинах громадян Японії, Франції, Італії, Куби. 1986 р., 28 – 29 квітня – зі спогадів заступника голови Чернігівського облвиконкому А. Риженка: “Начинаем обучать председателей сельских и поселковых советов прилегающих к Днепру районов… правилам пользования прибором ДП-58. Занятие группы по 20 человек длится 30-40 минут. Приняли зачет у одних, обучаем следующих, используются по назначению курсы областного штаба гражданской обороны. Поручено организовать системный контроль за степенью загрезнения окружающей среды в местах массового пребывания людей… Вот первые результаты: “загрязненность” общая, пробы на проезжей части дороги и тротуарах на 12.00 29.04.86 г.: с. Киенка – 4320, пгт.М.-Коцюбинск – 4620, с. Пакуль – 4320, район переправы – 3600. Задание: по возможности максимальный полив дорог, тротуаров, территорий… Мы упорно завозили в магазины потребительской кооперации “сгущенку” и сухое молоко… Оперативно принимались решения по дезактивации вертолетов, а потом дезактивации посадочного пункта в с. Малейки” 101. 1986 р., вересень – у Пакулі відбулась виїзна приймальня голови райвиконкому О.П. Полковниченка. 1989 р., березень – мешканці Пакуля виходять на трасу подивитися кортеж автомашин Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова, який повертався з м. Славутич. 1990 – 2000 рр. – у Пакулі діяв радіологічний опорний пункт Укрніісільгоспрадіології. 1990 р., 9 травня – у приміщенні школи відкрито кімнату Бойової слави села Пакуль, матеріали якої збирались жителями села під керівництвом учителя О.В. Тарасенко. Гроші на оформлення збирались учнями школи та при допомозі голови Чернігівського райвиконкому О.П. Полковниченка. 1990 р., травень – у Пакулі робітники пересувної механізованої колони Чернігівського тресту “Агрошляхбуд” прокладали асфальтові дороги. 1991 р., 23 липня – постановою № 106 Ради Міністрів УРСР Пакульська сільська рада, яка зазнала радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній станції, віднесена до ІІІ-ї зони (зони гарантованого добровільного відселення). Раніше ІІ статус (зони гарантованого відселення) було надано селу Локотьків – 51 сім’я виселена до с. Улянівка, але ще певний час тут залишались дві родини. Поступово в селі знесли всі будинки. 1992 р. – футбольна команда “Полісся” с. Пакуль стала володарем кубка району. 1994 р., 20 квітня – на обласному радіо вийшла в ефір програма В.О. Громової “Роде наш красний”, присвячена пакульському лірнику Гаркуші. 1994 р., серпень – на території сільської ради біля р. Дніпро (колишня паромна переправа) почалось будівництво резервного кризового центру від Чорнобильської АЕС (сучасна назва – РКЦ ВП “Атомремонтсервіс”). 1995 р., 9 травня – урочисті заходи з нагоди 50-річчя Великої Перемоги. У заходах вперше взяли участь представники ЧАЕС. Мешканцям пакуля активно сприяли заступник гендиректора ЧАЕС М.В. Гильов, керівники резервного кризового центру В.П. Коваленко та О.Г. Токар. 1995 р., серпень – грудень – після письмового звернення до генерального директора ЧАЕС С.К. Парашина школа одержала допомогу будівельними матеріалами для проведення поточного ремонту (проведено ремонтних робіт на загальну суму 1 млрд. крб.). Школі допомагали також В.М. Дорошок, Л.М. Рудник, М.М. Трихліб, В.П. Руденок, В.Р. Буйденко. 1995 р., 1 вересня – урочистості з нагоди 40-річчя школи. 1995 р., 28 грудня – делегація Пакульської громади на урочистих зборах до дня енергетика в м. Славутич висловила подяку керівництву Чорнобильської АЕС за допомогу школі. 1996 р., жовтень – школу відвідав письменик Володимир Григорович Дрозд. 1996 р., 30 грудня – вийшла з друку книжка А.Л. Курданова “Село Пакуль на зламі століть”, а у серпні 1998 р. – “Голос пам’яті: історія с. Пакуль та його околиць”. 1997 р., грудень – школу відвідав генеральний директор ЧАЕС С.К. Парашин. 1998 р., січень – березень – під час проведення виборів депутатів Верховної Ради України колектив школи на своїх зборах підтримує кандидатуру генерального директора ЧАЕС С.К. Парашина. Представники Пакульської громади на запрошення С.К. Парашина оглянули роботу енергетиків на ЧАЕС. 1998 р. – на обласному радіо виходить в ефір передача Валентини Громової про історію села Пакуль, а згодом передача Жанни Боднарук про жіночий хор села. 1998 р. – у селі відкрився магазин приватного підприємця з м. Славутич О.М. Грибанова. Внутрішнє оформлення та культура обслуговування подобаються пакулянам. Підприємець приймає активну участь у житті громади, підтримує проведення сільських та шкільних заходів. 2000 р. – у селі стурбовані подальшою долею сільгосппідприємства “Полісся”, представники району неодноразово обговорюють це питання на зустрічах з жителями села, згодом відбуваються збори на яких з двох кандидатур наступним керівником сільгосппідприємства обирається М.І. Бориско. (0|0) Ip: 193.16.45.82 Тема: Про село 16 Шановний читач! Як бачите про Пакуль можна писати і писати. Він вартий цього. Хочу відзначити, що мною зібрани матеріали про село після 1917 по 1991 роки. Це є своєрідним продовженням роботи над книжкою 'Голос пам'яті'. Можно було б продовжити ці смайлики, но гадаю треба зупинятися. Основне виклав. Зараз звожу цей матрал в окреме видання, яке зможете побачити в обласній бібліотеці ім. Короленка в краєзнавчому відділі. 26 лютого 2009 (0|0) 2 1 /pakul/forum/ua/0/%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%2016 51 33312   Закрити     Закрити